На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «До побачення там, нагорі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
До побачення там, нагорі

Автор
Дата выхода
22 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "До побачення там, нагорі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "До побачення там, нагорі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Пьер Леметр) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман П’єра Леметра має назву «До побачення там, нагорі» – це останні слова розстріляного за дезертирство, а згодом реабілітованого солдата Першої світової. Але насправді багатьох героїв (якщо можна так сказати про персонажів, мертвих ще до початку розповіді) нам багаторазово доведеться побачити в книзі. Ні, це не історія про примар або воскресіння з мертвих, хоча в певному сенсі там є і те, й інше: у центрі сюжету – надзвичайна махінація з перепохованням загиблих.
Автор неймовірно елегантно поєднує комічний і винахідливий механізм детективного сюжету з гуманістичним пафосом, зображуючи війну як «морально-патріотичну», а насправді цинічне й комерційне по суті перегрупування мерців – справжніх, майбутніх і навіть колишніх.
Роман відзначений Гонкурівською премією.
📚 Читайте "До побачення там, нагорі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "До побачення там, нагорі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Альберт вийшов з кiмнати i побiг до медсестринськоi. Нiкого. Кинув у порожнiй коридор: «Є хто-небудь?» Нiкого. Вже було зiбравшись вертатися, вiн раптом зупинився. Та нi, вiн не зможе… Але чому б i нi? Вiн роззирнувся навсiбiч, у вухах ще лунали крики товариша, це його пiдштовхувало. Вiн зайшов у кабiнет, знаючи вiддавна, де знаходиться те, що йому треба. Схопив ключ у шухлядi справа, вiдкрив дверцята шафи. Йому потрiбен шприц, а ще спирт та ампули морфiну. Якщо його зловлять – довго не розбиратимуться, це ж крадiжка вiйськового майна! Перед очима виникла постать генерала Морiйо та зловiсна тiнь лейтенанта Праделя…
«Хто тодi опiкуватиметься Едуардом?» – з болем подумав вiн.
Перша iн’екцiя була випробовуванням. Вiн часто допомагав медсестрам, але зараз усе довелося робити самому… Мiняти постiль, жити в цьому пеклi, а тепер от ще й робити iн’екцii… Утримати хлопця, який кидаеться у вiдкрите вiкно, – це вже неабищо, – думав вiн, готуючи шприц.
Все пройшло не так уже й страшно. Пiдперши крiслом дверну ручку, щоб нiхто часом не зайшов, Альберт старанно розрахував дозу (вона мала би спiввiдноситися з наступною, яку зробить уже медсестра).
– От i добре, тепер тобi стане набагато легше…
І справдi, йому полегшало. Едуард розслабився i заснув. Навiть поки той спав, Альберт продовжував з ним говорити.
– Коли ти заспокоюешся, – говорив вiн сплячому товаришу, – мене це навiть дивуе. Але я не впевнений, що ти будеш розсудливим…
Йому нiчого не залишалося, як знову прив’язати Едуарда до лiжка.
Покинувши палату й оглядаючись, вiн уздовж стiни кинувся бiгти в розвiдку, щоб якомога менше часу бути вiдсутнiм.
– Оце так заявочка! – сказав капрал.
Його звали Гросжан. Кабiнет персоналу був маленькою кiмнаткою з крихiтним вiконцем. Тут було повно шаф, якi ламалися пiд вагою тек на зав’язках. А за одним iз двох столiв, потопаючи в документах, списках, звiтах, сидiв пригнiчений капрал Гросжан.
Вiн вiдкрив грубезну реестрову книгу, вказiвним пальцем, жовтим вiд тютюну, пройшовся по списку i пробурчав:
– Скiльки поранених у нас тут – можеш собi уявити?…
– Можу.








