Книга Застою. 1965–1976

5 листопада 1944 року йому було посмертно присвоено звання Героя Радянського Союзу.], то мусимо з чогось починати. І що найкраще починати з рапортичок, бо вони привчають до спостережливостi й дисциплiни, а також тренують вмiння викладати думки на паперi.

– А не писати доноси ти не пробував?

– А я що, хiба на дурня схожий? – посмiхнувся Микита зневажливо. – Того, хто рапортички писати вiдмовлявся, Гаврило Мартинович на другий рiк залишав, а за це…

– Я розумiю, – поквапився вставити Вiлька, проте Микита несподiвано розлютився i мовив крiзь зчiпленi зуби:

– А якщо розумiеш, то якого дiдька мене розпитуеш?! Просто скажи: отакi справи, наша класна керiвниця призначила мене за тобою стежити, а ти стежитимеш за мною.

– Нi, – мовив Вiлька абсолютно серйозним тоном, – не треба за мною стежити, не треба нiякi «рапортички» вчительцi писати. Й на тебе нiхто нiчого не писатиме. І не думай навiть.

– Еге ж, так я тобi й повiрив! Знайшов дурника, – крива посмiшка не сходила з обличчя Микити.

– І тим не менш, нiхто за тобою стежити не збираеться, – стояв на своему однокласник.

– Ага, ага… От я тобi повiрю, а потiм за «недоносительство» i «вiдмову в допомозi класнiй керiвницi у виховнiй роботi» мене на другий рiк залишать.

– Не кажи дурниць…

– Та пiшов ти! – не витримавши, раптом скрикнув Микита, пiдхопив притулений до огорожi мосту ранець зi шкiльним причандаллям i попрямував назад – туди, звiдки школярi прийшли на набережну.

– Микитко, агов! Не роби дурниць. Я тобi не брешу. Якщо хочеш, спитай сам нашу класну керiвницю, й вона тобi пiдтвердить, що…

Проте хлопчина не збирався вислуховувати знов жалюгiдну Вiльчину брехню. Тому озирнувшись на ходу, вiн кинув через плече:

– Назвеш третього з нашоi «трiйки», тодi й поговоримо.

І прискорив кроки.

1966. Камiнь обiцянки

Трикотажна фабрика «Киянка», вул. Василькiвська, № 30, Киiв, 20 квiтня 1966 року

Дивна ситуацiя склалася: не якийсь там пересiчний громадянин, яких повно скрiзь i всюди, а сам Космонавт № 1 стояв перед натовпом вiльних вiд роботи працiвниць в очiкуваннi запитань з iхнього боку. Стояв i аж виблискував щирою, знаменитою на весь свiт «гагарiнською» усмiшкою.