На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
🔍 Загляните за кулисы "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю… Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали, намагалися тікати за кордон у пошуках кращого життя. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще, хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше – фронда) 2004 року…
Книга содержит нецензурную брань
📚 Читайте "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Тим не менш, застарiлу агiтацiю чомусь нiхто не чiпав, хоча який в нiй був сенс?! Незрозумiло…
Одноманiтнiсть цих «агiтацiйних смуг» тiльки в одному мiсцi була порушена розмашистим написом, аршиннi лiтери якого, виведенi червоною фарбою, проголошували сакраментальне:
КУЧМА ЖИД
Втiм, прiзвище повообраного президента було очiкувано перекреслене чорною смугою, а далi було дописане iнше – вже чорне прiзвище попереднього глави держави, отож виходило:
ЖИД КРАВЧУК!
– І як це тобi, сестричко? – саркастичним тоном спитав Леонiд Самсонович, зверхньо поглядаючи на Агату.
– Неподобство, – мовила сестра, сором’язливо ховаючи очi.
– А що ти скажеш про фашистських бойовикiв з УНА-УНСО?
Тепер вона загалом промовчала.
– Ну гаразд, давай просто подихаемо повiтрям, – насолоджуючись своею очевидною перемогою, вiн навiть посмiхнувся поблажливо.
Повiтря на набережнiй Днiпра i справдi було вiдносно свiжим (хоча по Набережному шосе дуже iнтенсивно рухалися потоки автiвок iз вкрапленнями автобусiв) та вiдносно прохолодним, враховуючи липневу спеку, що панувала в Киевi.
– І все ж дарма ти Куренiвський цвинтар не вiдвiдав, – обережно мовила Агата, коли вони дiсталися до острiвця зеленi бiля пiжнiжжя Рiчкового вокзалу й розташувалися на лавочцi пiд липами.
– Пхе! А чого туди iхати, якщо й на другому цвинтарi ти все прибрала так само ретельно, як i на Байковому?! – пересмикнув плечима Леонiд Самсонович i про всяк випадок додав: – Там же все в порядку, сподiваюся?.
– Ну так, авжеж…
– Ну от, бачиш! Тому пертися на другий цвинтар нема сенсу, – резюмував вiн. – До речi, Гатю, грошi на догляд за могилами я тобi не дам.
– Як так не даси?! – вона навiть вiдсахнулася, настiльки несподiваними були слова брата. – Як не даси, коли ти обiцяв?!
– Обiцяв, але… передумав, – вiн знов знизав плечима. – Грошi менi згодяться для того, щоб утвердитися на новому мiсцi.
– Але ж твоя обiцянка!..
– Я вважав, що ти не справляешся з прибиранням могил, що тут треба людей наймати. Але якщо ти пiдтримуеш поховання на Куренiвцi в такому ж станi, що й на Байковому… Навiщо платити, коли ти й сама все прибираеш?!
– Але-е-е!.. Але ж!.. – Агата задихалася вiд образи. – Але ж ти бачиш, в якому станi мiй любий Андрiйчик?! Ти хоча б уявляеш, скiльки я сил витрачаю на догляд за ним?! А я ж iще працюю, не забувай!.. А тут iще…
– Це твiй чоловiк, Гатю.










