На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
🔍 Загляните за кулисы "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю… Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали, намагалися тікати за кордон у пошуках кращого життя. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще, хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше – фронда) 2004 року…
Книга содержит нецензурную брань
📚 Читайте "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І хоч на ii заклик вiдгукнулися близько десятка чоловiк, у пiдсумку до Киева прибули тiльки двое – Леонiд Гайдамака та Антон Калабалiн.
Галина Павлiвна дуже засмутилася, скасувала ресторанне замовлення й вiдправилася сумувати на дачу, але до неi в гостi нагрянули нерозлучнi колись приятелi. Утрьох вони влаштували на природi шикарний пiкнiк, пiд час якого, за шиплячим шашличком i печеною картопелькою, попиваючи солодке ароматне грузинське вино, «свята трiйця» довго згадувала дитинство, юнiсть i перше кохання.
* * *
Антон Семенович прилетiв до Киева в четвер 15 квiтня 1993 року пiзно ввечерi. Леонiд Семенович зустрiчав його в аеропорту. Звiдти друзi поiхали на Подiл вiдсипатися, оскiльки вранцi у п’ятницю разом з Галиною Павлiвною планували поiздку до Мотовилiвки.
Ледь торкнувшись подушки, Антон Семенович заснув.
Особисто для нього спогади про сиротинець були радiсними, свiтлими, просоченими щирою любов’ю. Адже як для сотень таких самих «дiтей вiйни», як i вiн, колектив i вихованцi дитбудинку стали доброю люблячою родиною, на такому бажаному, затишному острiвцi щастя.
Але були й iншi почуття, пов’язанi саме з цим селом: гiркота, образа, щемливий душевний бiль… Минуло понад 35 рокiв, але вiн не забув, як повелася з ними рiдна мати, i не бажав ii вибачати. Це ж якою негiдницею треба бути, щоб пiсля загибелi батька кинути на залiзничнiй станцii його з сестрою! Так кидають кошенят, цуценят або непотрiбну обридлу рiч – але ж не двох маленьких дiточок… Вiн сам та його сестра Люба страждали, не розумiючи причини такого дивного вчинку, а мати спокiйно жила зовсiм поруч, забувши про своiх дiтей.










