Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

– А може, до нас приеднаешся? – змовницьки спитав Пiцунда, коли зваренi у два прийоми сосиски були розкладенi по тарiлках. – Може ну ii, тую твою поiздку?.. Одно поглянь, на вулицi ще доволi сиро, вiтер. А у нас в лабораторii i третя склянка знайдеться, i шiсть сосисок легко на трьох подiлити, як i на двох… Га, Спарику?! Та й якщо нам мало здасться, ми завжди за добавкою збiгати можемо.

– Нi-нi, Пiцундо, не можу я. Поiздка надто вiдповiдальна.

– А хоч куди?..

– Не закудикуй! – доволi рiзко обрубав Спартак.

– Темниш… – зiтхнув iнженер. – Гаразд, дiло твое. Їжджай.

– Я буду наприкiнцi дня. А ви хоча б одинадцятоi дочекайтеся, бо раптом Вольдемар Савич нагряне? І дивiться менi, пийте, але щоб режим нагрiву…

– Іди вже собi геть. Ми з Рачком дорослi люди, розберемося.

Спартак кивнув, потiм увiмкнув вакуумнi насоси. Подивився на стрiлки мановакууметрiв, що повiльно поповзли до вiдмiтки «0 атм.». Перевiрив роботу системи водяного охолодження.

– Спартаку Андрiйовичу, що там у тебе з експериментом? – негайно спитав шеф, за своею трохи дивакуватою звичкою хапаючи спiврозмовника за верхнiй гудзик пiджака.

– Розпочали вакуумування нагрiвальноi камери.

– Умгу… Качати години три з половиною, так?

– Десь так, тiльки потiм нагрiв-охолодження.

– Гаразд. Що ж, до понедiлка. Чекатиму на позитивнi результати.

Кудрiн вiдпустив його гудзик i широким кроком попрямував у кiнець коридору. Вiн був тепло вдягнений – отже, тепер не повернеться.

Про всяк випадок Спартак спустився на перший поверх в кiмнату зварювальника дядi Юри: звiдти було добре видно iнститутську автостоянку, зокрема i припаркований «УАЗ-469» шефа…

– Ну що, поiхав Кудрiн? – спитав дядя Юра з-пiд маски, при цьому не припиняючи зварювати пару чудернацького вигляду залiзяк.

– Поiхав.

– І ти теж хочеш з роботи чкурнути?

– Сподiваюсь, ви про це нiкому не розповiсте.

Дядя Юра припинив зварювати залiзяки, пiдняв маску, кинув на Спартака напружений погляд и процiдив:

– А яке мое дiло, хто куди?! У мене справи, а ти роби, що хочеш.

– Я ввечерi ще приiду, а за устаткуванням i Рачок послiдкуе.

Дядя Юра лише рукою махнув i повернувся до роботи.