Книга Розчарування. 1977–1990

Це дуже виснажувало, отож, зважаючи на необхiднiсть розслабитись бодай на деньок, сьогоднi зранку пiдлiток замiсив трохи прiсного тiста з анiсовими краплями, прихопив вудку, кукан i навiдався до найкращого друга Мар’яна з пропозицiею пiти на набережну Днiпра. Якщо добре клюватиме, там можна було наловити не на одну сковорiдку верховодок i красноперок, а якщо вже зовсiм пощастить – то й плоскирок. Втiм, Марек поманив товариша на балкон, а там, стишивши голос, спитав:

– Чуеш, таке дiло… Ти пам’ятаеш, як колись у молодших класах за «Червону руту» перед усiма заступився?

– Маеш на увазi, коли Йоська Гороховський з Данькою Красноштаном?.

.

– Ну так! Тебе ж Йоська тодi кастетом у скроню шандарахнув.

– Не кастетом, а свинцевим битком.

– Отже, пам’ятаеш…

– Ще б пак! Я ж тодi до лiкарнi зi струсом мозку загув.

– Ну так, загув… А нашу розмову пiсля того пригадати можеш?

– Про те, хто насправдi викривляе тексти украiнських пiсень?

– Ага! Ти тодi сказав… – тут Марек зовсiм збився на шепiт: – Ти сказав, що це все, мовляв, робота КДБ, а такi дурбелики, як Йоська з Данькою, все це просто повторюють.

Пам’ятаеш?

Спартак мовчки кивнув.

– Ну отож. То знаеш, я тобi не повiрив… а зараз вiрю.

– З чого б це? – пiдлiток аж очима заклiпав вiд несподiванки.

– Ти знаеш, що Івасюк повiсився?! Ну-у-у, той композитор, хто «Червону руту» написав…

– Що-о-о?!

Отакоi! За всiма клопотами, пов’язаними з додатковими заняттями тричi на тиждень, Спартак навiть телевiзор майже не дивився, часописи й тi читав вкрай нерегулярно.

А тут така новина!..

– Газети про це ще мiсяць тому написали. Ти що, хiба не знав?!

– Та у мене ж репетитори… Математика й фiзика.

– Але це ще не все.

– А що iще?

– Я чув, як вчора тiтка Еля розповiдала моiй мамi, буцiмто Івасюк не сам повiсився, а нiбито його повiсили. Бо там усе вкрай пiдозрiдо вигля…

– Що-о-о?! Що ти таке?..

– Та тихiше ти!

Марек зиркнув у балконнi дверi, перевiряючи, чи не чуе хто iхньоi розмови, i знов зашепотiв:

– Тiтка Еля сказала, що там усе вкрай пiдозрiло виглядае.

Що дуже схоже на те, що його спочатку вбили, а потiм мертве тiло повiсили посеред лiсу. І головне, про що шепочуться, – що зробило це Ка-Де-Бе… Тому я й подумав: ти у нас Професор, тобi виднiше. Отож ти все ще тодi правильно зрозумiв. А я, дурень такий, не повiрив тобi. А це i справдi робота Ка-Де-Бе, отакоi!..

Ясна рiч, що пiсля почутого рибалити зовсiм розхотiлося.