Олег Блохін

У тi роки дитяча школа була розташована на мiсцi нинiшнiх тенiсних кортiв стадiону «Динамо» iменi Валерiя Лобановського. На стадiонi «Динамо» збиралися на перегляд хлопчики у вiцi вiд дев’яти до одинадцяти рокiв, i кожний тренер набирав собi групу з двадцяти осiб, покладаючись на якiсь йому одному вiдомi ознаки, а просто кажучи, «на око» визначаючи данi претендентiв. Але щоб знайти два десятки таких, якi подавали б надii, доводилося переглядати до трьох тисяч хлопчакiв!

Багато хто дотепер упевнений: Олег Блохiн потрапив до цiеi елiтноi школи, що називаеться, «по блату».

Олександра Васильовича Леонiдова, одного з дитячих тренерiв школи «Динамо», Володимир Блохiн знав особисто. Кiлька разiв просив його подивитися сина, i якось Леонiдов сказав йому: «Хочу глянути на твого пацана».

На контрольних випробуваннях тренер пропонував хлопцям виконати найпростiшi технiчнi елементи. Примiром, просив iх якомога сильнiше пробити по воротах. Для Леонiдова було дуже важливо знати – чи боiться юний футболiст сильно бити по м’ячу?

Як згадував сам Олег Володимирович, тренер сказав йому: «Ну, Алику, показуй, що ти вмiеш», – вiдмiряв п’ять великих крокiв од дерев’яних стiйок, якi позначали маленькi футбольнi ворота, поставив на вiдмiтку м’яч i сухо скомандував: «Бий!» Олег розiгнався й ударив з лiвоi.

Чому Олег Блохiн бив лiвою ногою? За словами його батька, в сiм’i шульгою нiхто не був – нi вiн, нi Катерина Захарiвна, та й Олег завжди був правшею. Але з дитинства йому зручнiше було бити по м’ячу лiвою ногою. Щоправда, сам Олег Володимирович пiзнiше говорив, що единий факт, вiдомий цiлком певно, – це те, що в чотири роки вiн усе ж таки був шульгою. Надалi ця обставина багато в чому визначила його iгрове амплуа – форвардiв, якi б’ють лiвою ногою, не так уже й багато, i шульги вiчно завдають зайвого клопоту захисникам.

Леонiдов скомандував хлопчику: «Тепер бери м’яч i ставай напроти мене. Знаеш, як оддавати пас щокою?» Потiм поплескав долонею по внутрiшнiй сторонi стопи й додав: «Зробиш менi передачу, а я зупиню м’яч i поверну тобi. Отримаеш од мене, також зупини й поверни менi». – «Чи й не штука – вдарити щокою», – подумав Олег.