Історія русів. Український переклад

Валерiй Шевчук

Історiя русiв, або Малоi Росii

Передмова

Історiя Малоi Росii до пори нашестя на неi татар з ханом iхнiм Батием злучена з iсторiею всiеi Росii, або ж вона i е едина iсторiя росiйська; бо ж вiдомо, що початок сеi iсторii, разом з початком правлiння росiйського, береться од князiв i князiвств Киiвських, з прилученням до них лише одного новгородського князя Рюрика, i тривае до навали татар безперервно, а вiд сього часу буття Малоi Росii в загальнiй росiйськiй iсторii ледве згадуеться; по визволенню ж ii вiд татар князем литовським Гедимiном i зовсiм вона в росiйськiй iсторii замовчана.

Саме тому пропонована тут iсторiя малоросiйська писана на два перiоди, тобто до нашестя татарського екстрактом, а вiд того нашестя широко i докладно.

Історикiв та лiтописцiв сеi доби було в Малiй Росii задосить. Але як ця краiна, начеб створена або приречена на руiну од частих навал чужинцiв, а ще частiших наскокiв та сiчей од народiв сусiднiх i, зрештою, од ненастанних мiжусобиць i побоiщ, зазнала всiляких плюндрувань, згуби та всеспалення i, так би мовити, залита i напоена кров’ю людською i посипана попелом, то в такiй нещаснiй землi чи можливо було зберегти будь-що цiлим? А з тоi причини взято цю iсторiю iз лiтописiв i записок бiлоруських, як iз краiни одноплемiнноi, сусiдньоi i од руiн малоросiйських вiддаленоi.

Вченiстю вiдомий i знатнiстю славний депутат шляхетства малоросiйського пан Полетика, коли виряджався у справах депутатства до тоi великоi iмперськоi комiсii для створення проекту нового укладу, то мав конечну потребу роздобути вiтчизняну iсторiю.

Вiн удався з приводу цього до первiсного навчителя свого, архiепископа бiлоруського Георгiя Кониського, котрий був питомим малоросiянином i впродовж значного часу перебував у Киiвськiй академii префектом i ректором.

І сей-бо архiрей передав пановi Полетицi лiтопис, або ж iсторiю що, заповнюючи архiпастирськи, що вона ведена з давнiх лiт в кафедральному Могильовскому монастирi тямущими людьми, якi здобували потрiбнi вiдомостi вiд учених мужiв Киiвськоi академii i рiзних найповажнiших малоросiйских монастирiв, а найбiльше вiд тих, де перебував ченцем Юрiй Хмельницький, колишнiй гетьман малоросiйський, що полишив у них чимало записок i паперiв батька свойого, гетьмана Зиновiя Хмельницького, i самi журнали достопам’ятностей i дiянь нацiональних, та й до всього вона знову ним переглянута i виправлена.