Улюблені пісні XX сторіччя

Федiр Павлович писав досить непоганi вiршi.

«Один iз них показав менi, – розповiдае Руслан Іщук. – Вiдразу заворожила назва «Канни – квiти кохання». Інколи плутають двi рiзнi назви – «канни» i «кали». Канни – однi з останнiх осiннiх декоративних квiтiв, цвiтуть червоно. Кали – бiлi. Сiли ми з поетом за пiанiно, i я вiдразу написав вступ i приспiв. Так усе звучить i досi.

Швидко збiгли канiкули, я поiхав до Івано – Франкiвська i аж через мiсяць згадав про «Канни». По пам’ятi вiдтворив пiсню й вiдразу ж включив до репертуару ансамблю «Росинка» Христини Михайлюк.

Коли з’явилися «Опришки», то ми не мали виступу, де б вона не звучала по кiлька разiв.

Пiсля запису в Киевi нашi пiснi вийшли i на гiгантах на всiх тодiшнiх заводах «Мелодii» в Союзi. Усе йшло добре, але мене якось викликали в один цiкавий кабiнет в iнститутi, де сидiли гостi у темних костюмах. Показали велику платiвку iз написом на обкладинцi «Канни – квiти кохання», яку випустили в Канадi. Я, втiшений, вигукнув: «Даю двадцятьп’ятку!» На що тi суворо накивали: «Маладой челавек, тебе самому пахнет двадцять пять лет!.

.» Почали розпитувати, яким чином запис потрапив у капiталiстичну краiну. Коли усе з’ясували, я резюмував: «Дiзнавайтеся самi, бо менi також цiкаво, як то сталося».

«Хлопцi» дiзналися… У Киевi на радiо УКХ (ультракоротких хвилях) працювала радiожурналiстка Дiана Маковiй, яка вела передачi на Америку, де вона «прокрутила» «Опришкiв». Канадцi з Торонто зметикували i попросили офiцiйний запис.

Через три днi платiвку розтиражували. Канадцi видали ii скорiше вiд «Мелодii».

Згодом з’явилася i аудiокасета «Опришкiв». Повторне видання платiвки зробили у Нью – Йорку в 1979 роцi».

Квiти ромена

Вiрш Бориса Демкова

Музика Владислава Толмачова

Вiтер в горах заснув, Лiг соснi на рамена.

Вечiр зорi в росi Розгубив золотi.

Я для тебе зiрву Сине листя ромена –

Найчарiвнiше зiлля землi.

Приспiв:

Ти на мене чекай

На хрещатiй дорозi,

Збережи назавжди

Щире серце менi.

Я тобi принесу

В голоснiм передгроззi

Щонайкращi квiтки запашнi.

І у кожнiм листку Нерозгадана тайна,

Найтеплiшi слова У пелюстках звучать.

Нiжну квiтку ромена Чародiйною здавна

Називають гуцули з Карпат.

Приспiв.

А якщо не прийдеш – Вiтер, наче сирена,

Буде плакати сам, Сам – один увi млi,

І зiв’яне в журбi Cине листя ромена –

Найчарiвнiше листя землi.

Приспiв.