Улюблені пісні XX сторіччя

Народнiсть як основну ознаку лiрики Михайла Ткача, як запоруку ii популярностi виокремлював i Петро Осадчук: «Секрет не тiльки в тому, що талановитi композитори написали таку музику на вiршi поета, яка органiчно зливаеться з текстом, музично «прочитуе» змiст поезii i вияскравлюе художньо – виражальнi засоби. Багато важить сама природа творчостi Ткача, духом близькоi до народного життя, а в деталях, емоцiйних акцентах зосередженоi на його святощах: любовi до батька й матерi, до рiдного краю; зосередженоi на красi взаемин мiж хлопцем i дiвчиною, чоловiком i жiнкою».

«Пiсня для мене, – говорив Бiлаш, – не жанр, то любов! На все життя… Недарма ii називають душею народу, його «поетичною бiографiею» (вислiв незабутнього Олександра Довженка). Якби менi вдалося створити десь iз п’ятiрко пiсень,… вартих чогось – вважав би себе щасливим».

Бiлий снiг на зеленому листi

Вiрш Михайла Ткача

Музика Олександра Бiлаша

Виглядаю тебе ще з весняних дорiг,

Обминаю у мрiях стежини тернистi.

Замiсть тебе в саду раптом снiг, раптом снiг,

Раннiй снiг на зеленому листi.

Чи дорогу тобi, може, хтось перебiг,

Чи тебе забарили вiтри норовистi,

Що так рано в саду раптом снiг, раптом снiг,

Снiг, як смiх, на зеленому листi?

Коли десь, мое щастя, ти збилося з нiг,

То поклич i до серця мого нахилися –

І розтане той снiг – раннiй снiг, раннiй снiг, –

Снiг, як сум, на зеленому листi.

Я виходити буду щодня на порiг,

Сподiватися буду, що прийдеш колись ти,

Бо для мене той снiг – раннiй снiг, раннiй снiг, –

Пiзнiй цвiт на зеленому листi.

Пiсенна творчiсть Михайла Ткача як самобутне явище нацiональноi культури та, зокрема, лiтератури досi мало дослiджене. Уся пiсенна лiрика Михайла Ткача (а це сотнi творiв, написаних у спiвавторствi з Платоном Майбородою, Олександром Бiлашем, Степаном Сабадашем, Володимиром Івасюком, Павлом Дворським, Ігорем Покладом, Ігорем Шамо, Олександром Злотником, Миколою Мозговим та iн.

) е одою любовi: до матерi, Украiни й жiнки. Ткачевi пiснi про кохання максимально наближенi до народних зразкiв. Вони вважаються частиною так званоi поп-культури, проте цю приналежнiсть можна означити як умовну, виправдану хiба що явищем популярностi творiв. У коренi ж ситуацiя виглядае iнакше: поп – культура покликана виконувати розважальну функцiю, що не е визначальним для лiрики Михайла Ткача.