Толока. Краєвид з вікна хати

Коли я почув цю розповiдь, спитав, чи записана вона в Івана як сценарiй, чи збираеться вiн екранiзувати цю сторiнку своiх спогадiв. Почув, що не записана. До екранiзацii не дiйшло – невдовзi Іван помер.

Сценарiй, що почався з розмови з братом, розшукав свiй сюжет у рядках балади про Катерину, звернувся по допомогу до спогадiв легендарного украiнського актора: Ілленко, Шевченко, Миколайчук – у цьому трикутнику я складав сюжет фiльму, а тепер продовжую шукати таемницю толоки в кiноповiстi «ТОЛОКА. КРАЄВИД З ВІКНА ХАТИ».

Була ще одна важлива грань – добровольцi та волонтери АТО, до яких я iздив протягом 2014–2016 рокiв, показував «ТойХтоПройШовКрiзьВогонь» у блiндажах, на блокпостах i просто неба. Возив з собою також фрагменти незавершеноi «Толоки». Показував, коментував, слухав.

Поступово силуети дiйових осiб почали виростати до неочiкуваних масштабiв, пропонувати менi своi мiфи, символи, забобони. Один iз персонажiв став батьком дванадцятьох синiв, iнший (божевiльний) почав виписувати божевiльним довiдки, що лiкували краще за пiгулки, хтось полював на кульову блискавку, хтось тiкав вiд неi, хтось попереджав учасникiв драми про наслiдки, раз по раз розповiдаючи казку про Катерину, хтось порушував Закони Запорiзькоi Сiчi, хтось захищав цi Закони, хтось вбивав, хтось народжував…

«Той муруе, той руйнуе,

Той неситим оком

За край свiта зазирае,—

Чи нема краiни,

Щоб загарбать i з собою

Взять у домовину».

Цi гiганти – героi, монстри, символiчнi персонажi, велетнi та гноми, лихi люди, а також добрi сусiди, знайомi та незнайомi оточували Катерину в сценарii з усiх бокiв, а вона вперто скликала толоку за толокою – кожен виконував свое призначення.

Михайло Ілленко,

автор кiноповiстi «Толока. Краевид з вiкна хати»,

сценарист i режисер фiльму «Толока»

СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД

Головним символом фiльму, безумовно е толока.

У наш час на екранах було вже все. Сьогоднi почути обiцянку: «Вперше на екранах!» майже нереально, але, як не дивно, не було на екранах толоки.

І у вiршах не було толоки, i в прозi! Не було толоки в живопису. Немае толоки навiть в народних пiснях! В украiнських пiснях було про все – про любов, про вiйну, про розлуку, про рушник i врожай, про батькiв i дiтей, про козакiв i про iхнiх коней… а про толоку, що рятувала украiнцiв протягом вiкiв, не було.

Толока, власне, не чекала визнання.