Беззаперечна правда

Зi мною був Том Паттi, один з iнших боксерiв Каса. Бенiтес витягнув маленький футляр, усерединi якого був пояс, i дозволив менi доторкнутися до нього. Це було однаково, що дивитися на Святий Грааль.

«Гей, Томмi, ти тiльки подивися, це ж чемпiонський пояс! – сказав я. – Я маю вибороти собi такий. Я буду старанно тренуватися. Якщо я його здобуду, то носитиму всюди i нiколи не знiматиму його».

Я був надзвичайно щасливий бачити Бенiтеса. Вiн надихнув мене, спонукав стати стараннiшим та вiдданiшим нашiй справi.

Дякуючи Касу, менi також вдалося поговорити з Алi. У жовтнi 1980 року ми всi поiхали в Олбанi на закриту трансляцiю подивитися, як Алi намагатиметься вiдвоювати свiй титул у Ларрi Холмса. Ларрi вибив iз нього все лайно. Кас був злий, як чортяка. Я нiколи ранiше не бачив його таким лютим. Одразу пiсля бiйки вiн зберiгав непроникне обличчя, адже мав роздавати iнтерв’ю та потискати людям руки, але щойно ми сiли в машину, уся ця негативна енергiя, що була в ньому, просто заповнила салон.

Наступного ранку помiчник Алi Джин Кiлрой з’еднав Алi з Касом.

– Як ти мiг дозволити цьому ледарю побити тебе? Вiн нiщо, Мухаммеде, вiн нiщо! … Нi, вiн – нiщо. … Не кажи менi цього, вiн – нiщо. Як ти мiг дозволити цьому ледарю отак тебе лупцювати?

Я слухав розмову Каса, i щоразу, коли вiн вимовляв слово «нiщо», воно пронизувало мене наскрiзь. Я розплакався. То був поганий день у моему життi.

А потiм Кас потрiпав мене по головi.

– Я тут iз малим чорним хлопцем. Вiн лише хлопчик, але скоро стане чемпiоном свiту у важкiй вазi. Його звуть Майк Тайсон. Поговори з ним для мене, коли твоя ласка, Мухаммед. Скажи йому, щоб слухався мене.

Кас простягнув менi телефон.

– Менi так жаль того, що сталося з Вами, – сказав я. Я був маленьким придурком.

– Я погано почувався, – сказав менi Алi. – Я випив лiки, i вони зробили мене слабким, через що Холмс i побив мене. Я одужаю, повернуся i поб’ю Холмса.

– Не хвилюйся, чемпiоне, – вiдповiв я. – Коли я виросту, то обов’язково поб’ю його за тебе.

Багато хто вважае, що моiм улюбленим боксером був Алi. Проте нi, найбiльше менi подобався Роберто Дюран. Я завжди захоплювався тим, який Алi красивий i як гарно вiн умiе розмовляти. Сам я натомiсть був малого зросту, страшненьким i до того ж мав ваду мовлення. Коли менi доводилось бачити боi Дюрана, то вiн видавався менi просто вуличним хлопцем.