Беззаперечна правда

Одного разу, щоб привернути до себе увагу, я сунув палець в Drano[2 - Засiб для чищення каналiзацiйних труб.] i облизав його. Мене стрiмголов повезли до лiкарнi. Я пригадую, що моя хрещена дала менi там iграшковий пiстолет, але я його дуже швидко зламав.

Я мало що знаю про свою сiм’ю. Моя мати, Лорна Мей, все життя прожила в Нью-Йорку, проте народилася вона на пiвднi, у Вiрджинii. Якось мiй брат вирiшив провiдати ту мiсцину, де виросла моя мати. Вiн сказав, що не знайшов там нiчого, окрiм парковання для трейлерiв.

Тож я реально нiгер iз трейлерного парку. Моя прабабуся Берта i моя двоюрiдна бабця працювали на бiлу ледi в тридцятi роки тодi, коли бiльшiсть бiлих не хотiли наймати чорношкiрих. Берта i ii сестра настiльки були вдячними за це, що обидвi назвали своiх дочок Лорнами на честь тiеi ледi. Берта витратила заробленi грошi, щоб вiддати своiх дiтей до коледжу.

Напевно, я успадкував нокаутуючий сiмейний ген вiд моеi прабабусi. Лорна, кузена моеi мами, казала менi, що чоловiк тiеi сiм’i, де була Берта, постiйно бив свою дружину, i Бертi це не подобалось.

А вона була великою жiнкою.

«Не торкайся ii», – сказала вона йому.

Вiн сприйняв це за жарт, але вона вперiщила його кулаком i посадила тим ударом на дупу. Наступного дня вiн побачив Берту i сказав iй: «Ну, як живете, мiс Прайс?» Вiн перестав бити свою дружину i перетворився на зовсiм iншу людину.

Мою маму всi любили. Коли я народився, вона працювала наглядачкою в жiночiй в’язницi на Манхеттенi, але водночас вона вчилася на вчительку.

Тодi, коли вона познайомилась iз моiм батьком, вона закiнчила третiй курс. Вiн захворiв, i iй довелося покинути навчання, щоб доглядати за ним. Але смак на чоловiкiв, як для такоi освiченоi жiнки, у неi був нiкудишнiй.

Я мало що знаю про сiм’ю свого батька. Правду кажучи, я взагалi погано знав його. Чи то пак того чоловiка, про якого казали нiби вiн мiй батько. У моему свiдоцтвi про народження сказано, що моiм батьком був Персел Тайсон. Єдина проблемка в тiм, що нi я, нi мiй брат, нi моя сестра нiколи не бачили цього чувака.

Нам усiм казали, нiби наш батько, то Джиммi «Керлi» Кiркпатрiк-молодший. Але я заледве щось колись чув про нього. З часом до мене дiйшли чутки, що Керлi був сутенером i що вiн вимагав грошi у жiнок. А потiм вiн раптом став називати себе церковним дияконом. Ось чому щоразу, коли я чую, як хтось називае себе преподобним, я кажу: «преподобний-дефiс-сутенер». Якщо гарненько подумати, то цi релiгiйнi хлопцi мають харизму сутенерiв.