Беззаперечна правда

Продовжуй у тому ж дусi, друже; ти станеш таким, як Джо Луiс, Марчiано, можливо, навiть краще.

Мое серце забилось сильнiше, коли я почув це.

Тодi Бреннер поставив Джейку запитання, i той дав дуже мудру вiдповiдь.

– Припустимо, Майк стае чемпiоном. Яку пораду ви б йому дали?

– Найкраща порада, яку я мiг би йому дати – це бути постiйно зайнятим справою i поводитися так, наче потрапив на пару рокiв до в’язницi, – сказав Джейк. – Тримайся подалi вiд усього цього смiття. Там дуже багато смiття.

– А чому там обов’язково мае бути смiття? – запитав я.

– На жаль, такi хлопцi, як ти i я, притягують до себе покидькiв, – сказав вiн.

Я брав участь у Шоу Джоани Рiверс. Вона та ii чоловiк Едгар менi подобались. Завдяки iм обом я почував себе дуже добре. Я вiдчував вiд них потiк хорошоi енергii. Це були однi з найкращих моментiв у моему життi. Пiд час нашого iнтерв’ю Джоан запитала мене, чи е у мене якась моя Адрiан, як у фiльмi «Роккi».

– У мене немае дiвчини, – сказав я.

– Коли ти починаеш тренуватися, ти вiдмовляешся вiд сексу? – запитала вона.

– Нi.

– Бачиш, бо мiй чоловiк завжди говорить менi, що вiн на тренуваннi, – хмикнула Джоан.

Я сходив на Шоу Дiка Каветта, i Дiк продемонстрував на менi деякi прийоми айкiдо. Вiн попросив мене взяти його за зап’ястя.

– Вiсiмдесятисемирiчний засновник айкiдо може вирватися з рук найсильнiшоi людини в свiтi, – сказав вiн i зробив ковзний рух, вирвавшись з моеi хватки.

– Але жоден грабiжник не буде тримати тебе в такий спосiб, – запротестував я.

Я поводився на цих шоу настiльки галантно й чарiвно, наскiльки того хотiли Джим i Бiл. Але сам я цього не хотiв. Я хотiв бути лиходiем. Я хотiв стати схожим на футболiста Джима Брауна. Коли я тiльки почав тусуватися в мiських барах, то часто бачив професiйних футболiстiв старшого вiку, якi грали разом iз Джимом Брауном. Вони говорили про нього так, немов вiн був мiфiчною iстотою.

«Гей, якби вiн зайшов сюди i щось би видалось йому не так – запах цього мiсця, музика, яка грае, гучнiсть розмов людей – якби щось просто трiшечки видалось не таким у його головi, вiн би миттю розпочав трощити це мiсце».

Я дослухався до цих розмов i думав собi: «Чорт, було б класно стати таким лихим шибздиком, i щоб люди отак про мене говорили. Якщо Джим може знищити тебе, лише тому що йому не подобаеться запах цього мiсця, то я повинен увiйти i вбити тут шибздика».

Двадцять друге листопада наближалось, i я тренувався все серйознiше.