Данило Апостол

Вперше воно зафiксоване в Початковiй монгольськiй хронiцi (1240 р.), в арабо-половецькому словнику 1245 року, а також у половецькому (куманському) словнику 1303 року «Кодекс Куманiкус». Спочатку це слово мало декiлька значень: самотнiй чоловiк, воiн, охоронець, розбiйник.

Наприкiнцi XV столiття козаками називали вже цiлу верству вiльного населення, яке можна вважати нащадками як тюркiв, так i схiдних слов’ян. В Османськiй iмперii (Туреччинi) козакiв називали «змiшаним народом». Такi слова та явища з козацького життя, як «кiш», «курiнь», «сагайдак», «шабля», «кобза», «шаровари», «оселедець», «булава», «бунчук», «барабан», «майдан» та багато iнших, зберiгають пам’ять про зв’язки козацтва з тюркським населенням Пiвнiчного Причорномор’я та Приазов’я.

Що об’еднувало козакiв? Православна вiра.

Перша письмова згадка про украiнських козакiв датуеться 1489—1492 роками, коли вони розбили татарський корабель пiд Тягинею (Бендерами). Наступного року турецький султан скаржився Польщi на те, що козаки пiд проводом черкаського старости князя Богдана Глинського погромили турецьку фортецю Очакiв.

Вiд того часу вже безперестанку повторювалися козацькi напади на татар i туркiв, якi вони здiйснювали не лише пiд командою прикордонних намiсникiв, але й своiх власних виборних отаманiв: Карпа Масла з Черкас, Яцка Бiлоуса з Переяслава, Андрушка з Брацлава та iнших. Якийсь час очолював козацькi походи Остап Дашкевич – староста канiвський та черкаський. Вiн навiть звертався в 1533 роцi до польського сейму з пропозицiею органiзувати козакiв як напiввiйськову суспiльну групу для охорони схiдних i пiвденно-схiдних рубежiв краiни.

Та тiльки через двадцять рокiв цi намiри змiг здiйснити украiнський князь Дмитро Вишневецький, якого також називали Байдою.

Дмитро Вишневецький походив iз старовинного волинського роду, був людиною заможною, мав кiлька маеткiв.

У його життi, сповненому пригод i оспiваному в багатьох народних думах та пiснях, важко вiддiлити правду вiд вимислу. Напевне лише вiдомо, що пiд свою оруду йому вдалося зiбрати розрiзненi козацькi ватаги.

У пониззi Днiпра на островi Мала Хортиця, розташованому за неприступними скелястими порогами, вони збудували першу козацьку фортецю, що дiстала назву Запорожжя. Вона мала площу близько 500 гектарiв, захищали ii землянi вали заввишки 12 метрiв i мiцний дерев’яний частокiл, або «засiка» (вiд цього й пiшла назва «Сiч»). З усiх бокiв цього укрiплення були встановленi турецькi гармати.