Стратегії життя, або Як з’їсти тістечко і далі його мати

Проект не був зреалiзований – на завадi стали якiсь маловажливi причини: хтось вирiшив, що тема Голокосту вийшла з моди, хоча зовсiм скоро Спiлберг iз великим успiхом зняв «Список Шiндлера». А менi залишився вже не потрiбний сценарiй, вiддрукований у виглядi книжки. У ньому чiтко вiдтворено мiй спогад про втрату довiри до матерi. Мати вперше розчарувала мене. Вчинила зi мною несправедливо. Не дала менi змоги довести мою правоту. Згодом, коли минули роки i вiйна була далеко позаду, я нагадав матерi цю iсторiю, а вона вперше попросила в мене вибачення.

Вона сказала, що змушена була вчинити так, хоча вповнi усвiдомлювала, що кривдить мене, пiдриваючи мою дитячу довiру.

[? «Темнi окуляри»]

Меблевий склад. Сутiнки. Хлопчик граеться на самотi. Вишукуе карнизи i розставляе iх частоколом, роблячи це з таким грюкотом, що стривожена мати виходить iз конторки – подивитися, в чому справа.

Мати: Що ти накоiв? Тут усе гаразд?

Хлопчик вiдповiдае не вiдразу. Пiдходить ближче до матерi й говорить пошепки, наче звiряе iй велику таемницю:

Хлопчик: Ми готуемось до штурму!

У глибинi конторки можна побачити клiентiв: офiцера вермахту, якусь молоду жiнку та цивiльного.

Сховок для евреiв у примiщеннi за складом, кiмната без вiкна. Згiдно з рiшенням матерi, тут помiняли мiсцями день з нiччю: вночi не сплять, вiдпочивають удень. Натан хропе в кутку на матрацi. Синочок Сари та Ісаака всмiхаеться крiзь сон: йому ввижаються якiсь радiснi картини, далекi вiд свiту, в якому вони живуть.

Шимон спить неспокiйно – даеться взнаки досвiд лiкаря, якого багаторазово будили пiд час нiчних чергувань у лiкарнi.

Аарон не спить – здiйснюе якiсь рухи, схожi на акробатичнi. Лише наступноi митi вдаеться розгледiти, що вiн готуе зашморг, щоб повiситися. Пiдсвiчуе собi сiрниками – iхнi спалахи вихоплюють у темрявi почерговi картини, що вказують на етапи його дiй. Аарон уже близький до виконання свого задуму, але тут ненароком штовхае сонну дитину. Дитина розплющуе очi й дивиться на чоловiка, який стоiть пiд стелею на пiрамiдi iз зiставлених столикiв та ящикiв.

У виразi його обличчя – передсмертна напруга; у свiтлi сiрника це обличчя здаеться ще бiльш несамовитим.

Бачачи це обличчя, хлопчик вiд усмiшки переходить до крику. Прокидаеться Сара. Пiдхоплюеться на своiй постелi Шимон. Сiрник гасне. Якусь мить у всiх в очах стоiть враження вiд побаченого: силует чоловiка, що вже почав надягати зашморг собi на шию i був готовий до стрибка.