На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Игорь Коляда) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Українська Гетьманська держава за роки свого існування мала 17 гетьманів. Усі вони були носіями ідеї незалежної самостійної Української держави. Втіленню цієї ідеї в життя вони присвятили все своє життя, поставивши за мету вибороти звільнення українського народу від панування чужинців. Діяти цим гетьманам довелося в найскладніших, найтяжчих, іноді найтрагічніших для України історичних умовах.
Дмитро Вишневецький прагнув звільнити південні українські степи від панування ханських орд, знищити турец ькі фортеці в пониззях Дніпра, а згодом і оволодіти Чорноморським узбережжям. Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа належали до тих постатей, чиїми іменами називають епохи. Окремі нариси в книжці присвячені Івану Виговському, Петру Дорошенку, Пилипу Орлику – видатним державним й політичним діячам, талановитим дипломатам.
У книжці надається правдивий і об'єктивний життєпис цих, а також інших найвищих військових керівників українського козацтва.
📚 Читайте "Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Але подальша доля гетьманшi також трагiчна: за однiею версiею, вона загинула вiд руки вбивцi, що прагнув заволодiти ii скарбами, за iншою – вона була захоплена у полон польськими вояками i скарана на смерть як невiстка ненависного iм украiнського гетьмана. Це сталося близько 1685 року…
Трагiчною виявилась i доля сина Юрiя, який хоч формально виступив продовжувачем гетьманськоi iдеi в кланi Хмельницьких, мав, незважаючи на свою освiченiсть, мало об’ективних даних для того, щоби бути видатним полiтичним чи вiйськовим дiячем.
Саме його Богдан незадовго до своеi смертi визнав за свого наступника на гетьманство. Тричi (1659—1662, 1677— 1681, 1685 рр.) Юрiй тримав у руках гетьманську булаву, зрештою, без особливого успiху. Якщо довiряти поширеним в iсторiографii вiдомостям, то 1685 року вiн загинув од турецьких рук за прояви нелюдськоi жорстокостi.
Про третього сина нiчого не вiдомо.
У Богдана був ще й четвертий син, який не дожив до 1651 року. Дехто з iсторикiв припускае, що звали його Остап. Вiн також помер неповнолiтнiм, дуже побитий посiпаками Чаплинського пiд час нападу на суботiвський хутiр у 1647 роцi.
Здаеться, менше було турбот iз доньками. Найенергiйнiшою з-помiж них i не позбавленою полiтичних амбiцiй була, мабуть, найстарша (або одна зi старших) – Олена. Вона вийшла замiж за полковника i наказного гетьмана Данила Виговського (брата майбутнього гетьмана Івана).
З другою донькою Богдана, Степанидою, 1650 року одружився бiлоруський (могильовський) полковник Іван Нечай. Про долю третьоi доньки – Катерини вiдомо дуже мало; вона ходила за батьком пiд час хвороби, ймовiрно, що серiя династичних проектiв 1654 року була пов’язана з особою Катерини (але це могли бути й iншi доньки). Тодi Богдан нiбито сватав свою доньку за сина брата росiйськоi царицi Марii Милославськоi. У чер-внi—жовтнi 1654 року ширилися чутки, що Б.





