Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії

А тодi, повернувшись додому, Сагайдачний лежав прикутий хворобою до лiжка, не маючи нiякоi надii на одужання. Як минали останнi днi козацького гетьмана, про що вiн у той час думав i якими переймався турботами? В iсторичнiй лiтературi щодо цього склався певний стереотип, який до кiнця не подоланий i сьогоднi. Мовляв, Сагайдачний вже не мiг вийняти з пiхов шаблю на захист Украiни, але ж мав славу i незаперечний авторитет полководця i тому не марнував останнi днi свого життя i писав до польського короля листи з полiтичними вимогами.

Подiбна точка зору про те, що «годилося» робити Сагайдачному на смертному одрi, сформувалася, очевидно, пiд впливом лiтопису С. Величка, в якому наведенi останнi листи Сагайдачного до польського короля. Так, у передсмертному листi Сагайдачного до Сигiзмунда III (березень 1622 року) гетьман нiбито вимагае вiд короля видання спецiального унiверсалу, який би убезпечив козакiв од утискiв шляхти i назавжди покiнчив з унiею. Але постае питання: чи iснував такий лист? Можливо, так само, як i багато iнших документiв, що увiйшли до лiтопису С.

За п’ять днiв до кончини гетьман склав заповiт, за яким великi суми грошей одписав Львiвському братству (1,5 тисячi польських злотих «на науку i на цвиченья бакаляров учоних»), Киiвському братству, рiзним церквам i монастирям.

Петро Конашевич-Сагайдачний пiшов з життя 10 квiтня 1622 року. Ховали його на територii Братського монастиря. Попрощатися з колишнiм гетьманом прийшло дуже багато людей. Змiнюючи один одного, 20 учнiв Киiвського колегiуму читали панегiрик, складений для цього випадку К. Саковичем. Звучали слова, що прославляли визначного козацького органiзатора i полководця, далекоглядного полiтика i щедрого мецената. Зокрема, «спудей» Матвiй Кiзимович подякував гетьману за безкорисливе пожертвування нажитого багатства на громадське добро.

Таж краще голови покласти за отчизну,

Нiж лютим ворогам дiстаться в даровизну,

Бо хто за рiдний край не хоче помирать,

Із рiдним краем той сам мусить погибать.

Тож Сагайдачний наш волiв прийняти рани,

Нiж християнський люд вiддати вiд посани.