Усі гетьмани України. Легенди. Міфи. Біографії

Проте з iнших джерел вiдомо, що в першi десятилiття XVII столiття запорозькими гетьманами були, зокрема, Самiйло Кiшка (загинув у 1602 роцi), Григорiй Ізапович (згадуеться як гетьман пiд 1606 рiк), Олевченко (1609), Григорiй Тискиневич (1610), Дмитро Барабаш (1617), Якiв Неродич Бородавка (1620—1621). У промiжках мiж гетьмануванням декого з цих козацьких ватажкiв, на думку Петра Саса, неодноразово брав у руки гетьманську булаву i Сагайдачний. Я. Собеський так писав про посiдання ним найвищоi влади у Вiйську Запорозькому: «Внаслiдок свого службового становища завжди вiрний королю i Речi Посполитiй, вiн був суворим у справi придушення козацьких своевiльств; нерiдко навiть не задумуючись карав смертю за найменшi провини; своi недолюблювали його, i за це неодноразово вже волею бiльшостi вiн ледве не був позбавлений верховного керiвництва Запорозьким Вiйськом».

Але саме завдяки дисциплiнi Петровi Конашевичу-Сагайдачному вдалося вийти переможцем у багатьох боях i здобути славу грiзного й безстрашного козацького ватажка пiд час знаменитих морських та сухопутних походiв на володiння Османськоi iмперii та Кримського ханства. Влiтку 1606 року козаки пiддали штурму турецьке чорноморське узбережжя, здiйснивши напади на Бiлгород, Кiлiю та Варну. Пiд час цього походу вони знищили десять ворожих галер, а також захопили чималу здобич:

Ой в недiленьку та пораненьку

Зiбралися громадоньки

До козацькоi порадоньки,

Стали раду радувати,

Вiдкiль Варни дiставати:

Ой чи з поля, ой чи з моря,

А чи з рiчки-невелички?

Бiжать, пливуть човенцями,

Поплескують весельцями.

Ударили з самопалiв

В семи – п’ятдесят запалiв;

Ударили iз гармати —

Стали мiсто добувати,

Стали турки утiкати,

Тую рiчку проклинати:

– Бодай рiчка висихала,

Що нас, туркiв, в себе взяла.

Була Варна здавна славна —

Славнiшii козаченьки,

Що тоi Варни дiстали

І в нiй туркiв забрали.

Восени 1608 року запорожцi здобули добре укрiплений Перекоп, а наступного року здiйснили новi рейди на турецькi володiння. Але особливо великий поголос у Європi про лицарську звитягу украiнських козакiв пiшов пiсля здобуття ними 1614 року добре укрiпленоi турецькоi фортецi Синопу та нищення ii гарнiзону, арсеналу, военних кораблiв туркiв.