Павло Тичина

Немае необхiдностi доводити, що питання такоi ваги не могли не контролюватися Й. Сталiним – адже вiн пильнував i менш важливi справи. Що вже казати про золото украiнського гетьмана! А коли згадати, що радянський диктатор готувався до великоi «визвольноi» вiйни в Європi, яка потребувала колосальних витрат, можна уявити, наскiльки жаданими були для нього пошуки легендарних мiльйонiв. А втiм, уряди СРСР та Великоi Британii так i не дiйшли згоди щодо повернення гетьманських скарбiв. У 1939 роцi вибухнула друга свiтова вiйна.

Нащадок Полуботка не знадобився. Натомiсть величезну послугу СРСР грошi Павла Полуботка зробили пiсля завершення вiйни. Велика Британiя, як вiдомо, була союзником СРСР i надавала значну вiйськову допомогу – йдеться про поставки вiйськовоi технiки на сотнi мiльйонiв фунтiв стерлiнгiв. Саме грiшми Полуботка i заплатив СРСР за цi поставки. Текст угоди, яку пiдписали 27 грудня 1947 року А. Мiкоян i англiйський посол в СРСР Петерсон, був i справдi фантастичним. Саме тому, напевно, знайти сьогоднi якiсь згадки про нього в радянських виданнях неможливо. Хоча сам Анастас Мiкоян, за словами його сина Степана, вважав пiдписання цього договору головним досягненням свого життя. Уряд Великоi Британii вiдмовився «за деякими винятками вiд своiх претензiй до Радянського Союзу в зв’язку з постачанням i послугами за час Другоi свiтовоi вiйни». За iншими радянськими боргами встановлювалися надзвичайно низькi ставки – 0,5% рiчних, а для виплат як за ними, так i за позиками, якi ще не були наданi, встановлювалася вiдстрочка погашення 15 рокiв. Натомiсть Велика Британiя отримувала 750 тис. тонн кормового зерна, але не безкоштовно, а за цiнами, «якi сторони узгодили». Існував ще й таемний додаток до договору, але змiст його також досi невiдомий. Наприкiнцi 1950-х рокiв англiйцi почали виявляти неспокiй з приводу пробачених вiйськових боргiв i наполягати на укладеннi новоi угоди, яка б анулювала всi британськi i радянськi взаемнi фiнансовi претензii, причому як державнi, так i з боку приватних осiб. Цiлком можливо, що пропозицiя англiйцiв була безпосередньо пов’язана з новим спалахом iнтересу до справи про спадщину гетьмана. Тодi про Полуботка опублiкували невелику замiтку в «Известиях». Перспектива судового позову навряд чи могла залишити британських фiнансистiв байдужими. Прем’ер-мiнiстр Великоi Британii Гарольд Вiльсон кiлька разiв спецiально приiжджав до СРСР i пiд час зустрiчей iз А. Мiкояном намагався зрушити це питання з мертвоi точки.