Павло Тичина

А в Лондонi шкiпер супроводжував своiх пасажирiв як перекладач до Ост-Індськоi компанii, де один з них, назвавшись сином Полуботка Яковом, зробив вклад на суму 200 тисяч золотих рублiв. Зобов’язавшись щороку нараховувати на вклад 4% зi щорiчним зростанням суми за рахунок дивiдендiв, компанiя прийняла його на невизначений термiн до запитання Яковом або його батьком, або уповноваженими ними особами, або, у разi iхньоi смертi, спадкоемцями. Положення про конфiскацiю за давнiстю рокiв на цей вклад не розповсюджувалося.

Наказний гетьман Павло Леонтiйович Полуботок був одним з найбагатших людей Гетьманщини i, можливо, найспроможнiшим вельможею Лiвобережноi Украiни. Пiсля арешту з казни гетьмана вилучили величезну суму золотих, срiбних i мiдних грошей. Проте сьогоднi стверджують, що було вилучено не все. Звiдкись стало вiдомо, що «у гетьмана було бiльше золотих i срiбних монет», iх нiбито i вивезли через Архангельськ до Європи. При цьому, як не дивно, жодних розписок, гарантiйних документiв не залишилося.

Рiд Полуботкiв почав пiдноситися за часiв дiда Павла – Артемiя, сотника Чернiгiвського полку. Леонтiй Артемiйович, який успадкував його землi, вважався людиною вельми впливовою, оскiльки був родичем самого гетьмана Украiни Івана Самойловича. За його часiв батько Павла Полуботка став переяславським полковником i генеральним бунчужним. Отже, майбутнiй наказний гетьман Украiни П. Полуботок (1660—1723) народився у досить багатiй родинi i здобув хорошу освiту. Родиннi зв’язки з гетьманом Самойловичем забезпечували надiйну основу для процвiтання сiм’i.

У 1687 роцi розгорiлася боротьба за гетьманську булаву мiж І. Самойловичем та І. Мазепою. Через доноси та хабарi владу захопив останнiй. Прихильники скинутого правителя Гетьманщини один за одним вiдправлялися у заслання. Здавалося, доля родичiв Самойловича була вирiшена, але гетьман І. Мазепа чомусь не чiпав Полуботкiв цiлих три роки.

1689 року розкрили справу ченця Соломона, за яку І. Мазепа трохи не поплатився життям.

Але при розглядi з’ясувалося, що тут не обiйшлося без сина i батька Полуботкiв. Вирок був негайним i суворим: володiння Полуботкiв описали i конфiскували на користь вiйськовоi казни i мiста Чернiгова. Леонтiя Полуботка позбавили полковницькоi посади, а його син Павло аж до 1705 р. офiцiйних посад не займав, його приписали до Чернiгiвського полку. Рiд майбутнього гетьмана позбавили багатства, i, здавалося, вiн мав би назавжди зникнути зi сторiнок iсторii.