Михайло Коцюбинський

Коцюбинський починае активно готуватися до складання iспитiв на звання народного вчителя, не полишаючи при цьому перекладацькоi дiяльностi. Так, 1890 року вiн переклав iз польськоi оповiдання Елiзи Ожешко «Тадейко», поезiю А. Мiцкевича «Поворот тата», переклав з росiйськоi мови оповiдання М. Вагнера «Люди та собаки».

Прагнучи розширити своi письменницькi та громадськi зв’язки, у травнi 1890 р. Коцюбинський готуеться поiхати до Львова, який, хоча тодi й був за кордоном, у складi Австро-Угорськоi iмперii, являв собою осередок украiнського нацiонального життя.

У мiстi жили i творили украiнську справу І. Франко, М. Павлик, В. Шухевич, В. Левицький та iн. Безпосереднiм приводом до поiздки за кордон послужила перша публiкацiя М. Коцюбинського у серединi квiтня 1890 р. у львiвському дитячому журналi «Дзвiнок»[4 - «Дзвiнок»– украiнський iлюстрований двотижневик для дiтей i молодi, видавався у Львовi у 1890—1914 рр. Видання призначалося для дiтей середнього i старшого шкiльного вiку.] вiрша «Наша хатка». У травнi 1890 р., отримавши закордонний паспорт у Киевi, вiн вирушае до Львова, щоби познайомитись iз тамтешнiми лiтераторами, видавцями i редакторами украiнських журналiв та газет. Молодому письменнику вдалося заприязнитись iз багатьма дiячами, редакторами украiнських журналiв «Дзвiнок», «Правда»[5 - «Правда»– лiтературно-науковий журнал, виходив у Львовi. Перший перiод: 1867—1870 рр. Перша перерва: 1871 – квiтень 1872-го. Другий перiод: квiтень 1872—1880 рр. Друга перерва: 1881—1887. Третiй перiод: 1888—1898.], «Зоря»[6 - «Зоря»– лiтературно-науковий i громадсько-культурний всеукраiнський журнал-двомiсячник, що виходив протягом 1880—1897 рр. у Львовi. Редакторами в рiзний час були вiдомi дiячi й письменники – О. Партицький, Г. Цеглинський, Василь Лукич (псевдонiм В. Левицького), В. Тисовський, О. Маковей, К. Панькiвський, О. Борковський. З 1885-го – орган Наукового товариства iменi Шевченка. Протягом 1885—1886 рр. до складу редакцii входив І. Франко, який опублiкував на його сторiнках багато художнiх творiв, лiтературно-критичних статей, мав значний вплив на формування «3орi» як нацiонального загальноукраiнського видання. З 1891 р. журнал iлюструвався репродукцiями мистецьких творiв, свiтлинами письменникiв, учених, акторiв та iн. Журнал висвiтлював погляди передових громадсько-культурних сил як у Галичинi й Буковинi, так i в Надднiпрянськiй Украiнi.]. Проте найбiльшого значення для нього набуло знайомство з І.