Iван Богун

Потому письмо к вам я должен начать с того, что там и высланный ко мне староста черкаський, мой родной брат, застал все в спокойствии; все испортил потом один бунтовщик, какой-то полковник Богун, и моей близости к запорожскому гетьману так помешал, что я едва смог снова ее возобновить», – писав у листi до польського короля з приводу переговорiв його з Хмельницьким сенатор i киiвський воевода Адам Кисiль.

У тому ж 1650 роцi вiдбулася козацька рада в Чигиринi. На нiй були присутнi посли: вiд росiйського царя – князь Василь Бутурлiн, польського короля – канцлер Любомирський та Адам Кисiль, турецького султана – Осман-ага й сiлiстрiйський паша Узук-Алi (Узух-Алi).

В оточеннi гетьмана думки з цього приводу розiдилися. Сам же керманич з деякими своiми «старими» прибiчниками схилявся до протекцii московськоi. Богун з «молодими» («нововписаними») козаками нiбито виступив проти такого рiшення, пояснюючи це тим, шо у Московськiй державi пануе невiльництво i крiпацтво.

Для Украiни це був дуже складний i тривожний час. На Подiлля Іван Богун прибув за наказом Богдана Хмельницького «для наведення порядку i заспокоення бiдних людей, щоби вже бiльше кровi пролито не було». «Наказую, щоб нiхто надалi не смiв на Подiлля до Кам’янця вiйська приводити… що вiн мае намiр карати будь-яких порушникiв кордонiв, але все-таки вважае, що краще буде, щоб ми в довiрi жили, як предки нашi, волею Божею», – звертався полковник до всього населення.

Отже, незаперечним залишаеться той факт, що І. Богун – активний прихильник гетьмана Богдана Хмельницького у його справi боротьби за нацiональне визволення украiнського народу. Вiйськова кар’ера Івана Богуна була довготривалою, що забезпечило йому роль одного з найбiльш наближених до гетьмана Б. Хмельницького полковникiв, який, як згадано вище, не лише мав певний вплив на нього, але й деякою мiрою визначав полiтику в Козацькiй державi 50—60-х рр. ХVІІ ст.

Роздiл другий

Славетний оборонець Вiнницi

З сiчня 1651 року І.

Вiйськова кампанiя 1651 р., пiдготовка до якоi йшла з осенi 1650 р. i продовжувалася у сiчнi 1651 р., розпочалася на початку лютого 1651 р., коли коронний гетьман Мартин Калиновський, порушивши умови Зборiвського миру (1649 року) i розiславши наказ про збiр вiйськ, повiв польськi вiйська у напрямку Бару, готуючись до виступу проти «бунтiвного хлопства».