Князь-варвар

А всi, хто став свiдками того, що вчинила Ягна, почали iншими очима дивитися на цю тендiтну, iз миловидними рисами обличчя, таемничу жiнку. Саме в цю мить багато хто зрозумiв, що Ягна не така вже i проста знахарка.

А вона, не зводячи погляду зi Святозара, наче боячись втратити той слабкий, ледь вiдчутний зв’язок, який iй вдалося з ним налагодити, пiдбiгла до двох великокнязiвських дружинникiв i стала помiж воiнами плечем до плеча. Спочатку вона схопила своею лiвою рукою праву руку воiна i пiдняла ii догори у тому напрямку, де за хмарами мало бути сонце, а потiм своею правою рукою схопила лiву руку iншого дружинника i також направила ii у бiк сонця.

Обидва воiни в кольчугах, вдягнутих поверх цупкоi полотняноi сорочки, слухняно виконували всi рухи, якi iх змушувала робити стривожена жiнка. Так постоявши кiлька миттевостей iз заплющеними очима i шепочучи щось собi пiд нiс, вона рiзко опустила обидвi руки i спрямувала iх у бiк Святозара.

– Земля – наше тiло, вода – наша кров, вогонь – наша сила, вiтер – наш дух, – голос тендiтноi жiнки, який закликав на допомогу чотири стихii, линув капищем дзвiнко i чiтко, – дайте силу Святозару, вiдженiть невчасну Мару, щоб душа вогнем горiла, кров у духовi кипiла, а земля заполонила, вiтром темiнь зупинила.

І сталося диво, Верховний волхв, наче iззовнi наповнюючись життедайною силою, пiдвiвся i поступово став робити невпевненi кроки в бiк закличного голосу Ягни.

Святозар ступав, але очi його були заплющеними, видно було, як невiдома сила змушуе його переставляти ноги i йти в той бiк, де його чекали, куди його кликали, туди, де вiн мiг отримати допомогу, як фiзичну так i духовну.

Туди, де життя може спробувати здолати смерть.

Ягна продовжувала тримати в своiх тремтячих руках руки воiнiв, якi в цю мить хоч i були дужими, але видавалися зовсiм безвольними. Це була дивна для стороннього ока картина. Жiнка невеличкого зросту мiцно тримала в своiх маленьких рученятах потужнi, загрубiлi в багатьох баталiях долонi кремезних воiнiв. А вони в слухнянiй покорi виконували всi ii вказiвки, наче перебуваючи в затуманеному мороком станi.

Коли Святозар полишив священне коло, Ягна в ту ж мить вiдпустила зi свого полону долонi дружинникiв i кинулася бiгти до Верховного волхва, щоб надати йому допомогу, щоб врятувати, щоб повернути назад, вiдвоювавши у повсюдноi Мари. Тiеi Мари, яка чатуе на свою чергову жертву в очiкуваннi того, хто оступиться, хто зробить невiрний крок i потрапить у ii смертельнi тенета.