Билиці та вигадки нашого футболу

У подальшому чеськi футболiсти пiд прапорами «Славii» i «Сокола» разом з полiтехнiками i «Спортом» задавали тон у всiх дореволюцiйних чемпiонатах Киева. Публiцi особливо iмпонувала гра чехiв, за яких з початком Першоi свiтовоi вiйни почали виступати вiйськовополоненi. Тренерам iнтернацiональноi команди – В. Кашпару i В. Вiтачеку – було з кого вибирати. Тiльки на заводi Гретера i Крiванека працювало понад 700 вiйськовополонених: чехи, австрiйцi, уродженцi Моравii й Угорщини. Саме цi майстри прадiдуся сучасного футболу прищепили киянам любов до технiчноi, розрахованоi на iмпровiзацiю гри, заклали основи неповторного стилю кращих представникiв школи «Динамо» 30– 80-х рокiв XX сторiччя.

Спасибi фотографовi Губчевському!

У 1913 роцi в старовинному мiстi на Днiпрi нараховувалося понад 500 футболiстiв. Кожний спортклуб вважав справою честi мати дорослу й юнацьку команди. На пустирях i околицях ганяли м'яча гурти «диких». Особливою популярнiстю користувалися «Галявина» (на мiсцi майбутнього велотреку мiж нинiшнiми вулицями Франка i Чапаева), звiдки пiзнiше вийшли вiдомi майстри Тютчев i Юкельзон i де вiдразу пiсля фашистськоi окупацii виникла краща дитяча футбольна команда Киева, «Соломенка» (у районi майбутнього стадiону «Локомотив» бiля нинiшнього Пiвденного вокзалу), що дала Бойка, Бардадима, Свиридовського, Костiна, Весеньева, i поле яхт-клубу на Трухановому островi, там починали Хавчин i брати Галета.

Невдача в потрiйному матчi з Одесою i Харковом вiдохотила киян вiд мiжмiських зустрiчей.

Засмучений голова мiськоi футбольноi лiги Микола Олексiйович Тананаев через календарний скандал з харкiв'янами вiдмовився вiд участi i в другому чемпiонатi Росii 1913 року. Харкiв'янам була доручена органiзацiя iгор на Пiвднi. Свiдомо чи мимоволi вони наплутали з датами, i кияни фiзично не встигли на першу зустрiч у Харковi. Виявляеться, корiння хронiчноi хвороби з постiйним перетрясанням футбольного календаря бере початок ще з царських часiв.

Кияни тодi подали протест. Але його розглянули тiльки в сiчнi наступного року. І лише тому, щоб дезавуювати сенсацiйну перемогу чемпiонiв Пiвдня одеситiв, що розгромили у фiналi футболiстiв Санкт-Петербурга – чемпiонiв Пiвночi…

У передреволюцiйнi роки футбол в Киевi не мав такоi масовоi опори, як у промисловому Харковi, не мiг зрiвнятися з багатими мiжнародними традицiями одеситiв. Проте рiшення варитися у власному соку було, звичайно, помилковим.