Жанна батальйонерка

Євгенiя Михайлiвна, а вдома Євгенiя, Женя i, нарештi, Жанна була примхливий витвiр iнтелiгентського оточення. Це була двадцятидвохлiтня панночка з почуттям дорослоi жiнки.

III

Жанна

Вона була трохи обурена й розчарована, наче хтось навмисно взяв i викрив ii маленьку таемницю. В цiй розчарованостi було щось дитяче. Вона будувала будиночок з карт i необережний подув повiтря зруйнував його. Вона вже надто доросла, щоб будувати його знову, але легкий жаль i гiркота, що вiн розвалився, на хвильку пронизали ii.

Жанна з дитинства захоплювалась походами росiйських царiв i ii так само цiкавили войовничi наступи й вiдступи клясичних армiй, ii захоплював Суворов, Іоанн Грозний, Олександер Македонський, iй подобалося читати про походи запорожцiв i, нарештi, ii iдеалом була Жанна д’Арк, хоробра французька дiвчина, свята, жiнка-солдат, що воювала з англiйцями.

У своiх дитячих мрiях вона переживала дуже яскраво всi походи й военнi подii, одягаючи на себе панцир i шолом Жанни д’Арк i войовничо розмахуючи ii важким мечем.

Бiлий вiйськовий кiнь у полях фантазii Євгенii Барк носив ii по вулицях Орлеана та берегах Луари й вона скрiзь хоробро розправлялась з англiйськими офiцерами та солдатами.

Вона з дитинства плекала наiвну дитячу мрiю, що вона буде така ж героiня, як Славетна Орлеанка й нiколи, нiкому, навiть матерi, що так рано померла, не признавалась вона у своiх таемних прагненнях.

Тепер, цiлком випадково цю мрiю було висмiяно.

Жанна розумiла, що це зроблено не зi злоi волi, але вона вiдчувала внутрiшнiй смiх, що кепкував з ii дитячоi мрii, i iй здавалось, що тепер усi знають, яка вона смiшна з своiм iдеалом.

Спiритичний жарт, що в ньому вона запiдозрювала Муславського, несподiвано розчарував ii, зруйнував ii картковий будинок, що був вiдомий лише iй однiй.

Гостi звичайно не зрозумiли, чому Жанна так рiшуче перервала таку веселу гру. В цьому випадковi, що трапився, не було нiчого такого, щоб на нього можна було реагувати так, як реагувала Жанна.

Був задоволений лише Голуб’ятнiков, вiн цим позбавлявся вiд гострих i часом неввiчливих дотепiв Муславського, що були скерованi проти нього.

Гостi потроху розiйшлися по кiмнатах i знову зручно розсiлися в теплих куточках. Покоiвка подала iм чаю та печення й вони цiлком задоволенi з своеi долi провадили тихi розмови.

Жанна пiдсiла на канапу до Бойка, щоб ближче зазнайомитися з ним.