Від гвинта

Заскакуючи в пiд'iзд випадково зiткнувся лобом iз сусiдкою з верхнього поверху. Важка i неповоротка, вона по натурi своiй була доброю i привiтною людиною. Чоловiк у неi пив i iй доводилося працювати, утримувати сiм'ю. Вона щосили тягнула на повiдку французького бульдога на вечiрню прогулянку, лаяла його за лiнь, за боягузтво i не помiтила мене.

– Ой, Михайлику, прости. Ти бачиш, цей негiдник не хоче йти гуляти.

Я втупився на бiдолашну собаку, який дивився на мене великими, водянистими очима, i просив заступиться.

– Нiчого, все нормально, Варваро Сергiiвно.

Бульдог скиглив i намагався сховатися за моiми ногами вiд господинi.

– Як твоi справи? Одружитися не надумав? У мене е чудова подруга, як раз в твоему смаку. Якщо хочеш, можу познайомити. Жiнка в самому соку, працюе в банку, квартира в центрi, дiти живуть окремо. Дуже iнтелiгентна i сексуальна. Цукерка.

Прицмокуючи пухкими губами, вона посмiхнулася, виблискуючи золотими коронками.

– Спасибi, одного разу вистачить.

Я згадав про невдале знайомство за порадою Варвари Сергiiвни i посмiхнувся.

– Ти про Надьку? Я тебе благаю, хто ж знав, що вона виявиться пройдохою. На вигляд розумна й серйозна жiнка.

Варвара Сергiiвна вже передумала виводити собаку на вулицю i всiляко мене вмовляла на нову зустрiч. Я як мiг вiдмовлявся i, посилаючись на те, що багато роботи, втiк. Вже перед дверима, я почув як з першого поверху кричить Варвара Сергiiвна: Михайлику, дорогий, ти подумай, я завтра ввечерi до тебе завiтаю. Не пошкодуеш.

Грюкнувши дверима, я змiг нарештi спокiйно зiтхнути i розслабитися.

Приймаючи душ, з насолодою думав про майбутнiй вечер i пляшку коньяку. Обтираючись насухо, одягнув халат, кiмнатнi тапочки i задрiботiв на кухню. Вiдкриваючи холодильник, скривився. Вiн був порожнiй i давно потребував розморожування. У морозильнiй камерi лежали напiвфабрикати. Перебираючи iх, я витягнув курячi котлети i кинув iх у мiкрохвильову пiч. Через хвилину нехитрi харчi, з вiдкритою баночкою шпротiв стояли на журнальному столику. Коньяк мав приемний запах, i наливаючи його в пузатий келих, я з задоволенням насолоджувався божественним ароматом.

Квартира менi дiсталася вiд батькiв. Вони сiм рокiв тому виiхали в Америку i не збиралися повертатися назад. Спiлкуючись з ними по скайпу, я втомлювався вiд щоденних пропозицiй мами приiхати до них. Вiдкладав поiздку як мiг. Не тому, що не хотiлося побачити своiми очима Америку, нi. Просто тут, в Украiнi, було все набагато ближче i рiднiше.