Лицарка Корони

– А я бачу, що Борзобагатi вирiшили нас, Острозьких, здивувати своiм багатством! – цi слова Януша викликали регiт, через що Василь збагровiв ще бiльше.

– Ваше свiтлосте, звiсно, до ваших статкiв Борзобагатим далеко, та ми не могли образити вашi стiни недбалим та злиденним виглядом, – вступилась за мужа Анна.

Старий Острозький на це хмикнув:

– Януше, гадаю, ти з нашими гостями не засумуеш. Головне, гострiть своi язики, а не шаблi, – Костянтин Костянтинович пiдвiвся i неквапливо рушив у бiк виходу. Вже наблизившись до дверей вiн несподiвано розвернувся:

– Сокольським i Борзобагатим тут радi.

Як я розумiю, ви рушаете до Вiльна. Якщо вам знадобиться i там наша гостиннiсть та пiдтримка – Острозькi ii нададуть.

Дверi зали вiдчинились, i постать старого князя за ними зникла. Василь Борзобагатий та Анна Скокольська застигли в поштивому поклонi посеред величезноi зали iз кольоровими фресками на стiнах та кiлькома гiгантськими мармуровими камiнами.

– То в нас сьогоднi особлива вечеря, на якiй ми частуватимемо молодих! – проголосив Януш пiд схвальнi оплески службових шляхтичiв.

Князь пiдвiвся зi стiльця, який бiльше походив на трон, i наблизився до все ще зчервонiлого Василя, поклав руку йому на плече i повiв до сусiдньоi зали. За ними рушила й решта. На виходi Анна перетнулась iз русявим Жабокрицьким, той засоромлено опустив додолу очi. Княгиня ж навпаки – не вiдводила вiд нього свого настирного зацiкавленого погляду. Сiроокий шляхтич це вiдчув, несподiвано наблизився якнайближче i зазирнув у темне провалля ii чорних, як нiч, зiниць.

Роздiл VII

У трапезнiй залi вигравали на дудках музики. На високих мiдних та срiбних канделябрах миготiли свiчки, хоч надворi було ще сонячно. Панство збиралось уздовж столiв, але сiдати не поспiшало, допоки не звелить голова роду Острозьких – Костянтин. Трапезна вражала убранством: на стiнах французькi гобелени зi сценами з давньогрецьких мiфiв, попiд ними численнi скринi, в яких зберiгаеться срiбний посуд, пiд ногами – яскравi схiднi килими.

Жiноцтво, затягнуте у корсети та сукнi за европейською модою, рiзнобарвною i галасливою юрбою стояло окремо вiд панiв. Чоловiки ж, вбранi у довгi жупани з вiзерунчастих тканин, пiдперезанi широкими пасками та у високих чоботах, розбились на невеликi групи i розсiялись кiмнатою. Помiж ними швендяв князiвський блазень у сiрому, вiн то зненацька щипав гостей, то закидався гострими зауваженнями – вiд чого то з одного, то з iншого кута залою ширився регiт.