Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Хоч би на старiстi лiт пiсля такоi глибокоi гiркоi коновки лиха трохи одпочити душею: щоб тобi Бог заплатив за всi тi муки, що перенiс! А що про мене пишеш, то теж правда, i на мое нещастя велика правда: та що ж бо менi робити, коли у сему Саратовi нема жодноi жiночоi душi, щоб сподобалась. Була тут одна гарна нiмочка; я був хотiв одружитись з нею, та, правду сказати, за тим сюди й повернувся, аж вона замiж вийшла: пiдхватив ii другий, нiмець, а я в дурнях зостався, а все через те, що дуже довго думав та лагодивсь – як почати та приступити.

Кулiш майнув за гряницю i наказав менi писати до його в Брюссель. І так, здаеться, несподiвано удрав; писав, що лiтом збираеться, а до того часу то те, то iнше замишляе, а через тиждень пише менi, що ти, каже, не озивайсь до мене на столицю, а пиши в Брюссель. Ще не писав. Шкода ж, брате, що вiн завiз твоiх «Неофiтiв», а ти не зоставив у себе другого списку. Та хоч шо там таке – напиши, i про вiщо там спiваеться, i чого воно не для друку? А коли не для друку, то повинно бути для добрих приятелiв.

А я тепер перекладаю святе письмо на украiнську мову; переложив уже всього Матвiя, а Марка зосталось тiльки двi глави останнi. Та шкода, добродiю: очi болять, зовсiм слiпну, i гiрка доля мене жде в старiсть: чую заздалегiдь! Ти нудишся, i я нужусь, i свiт немилий i бачиш, що дальш нiчого не буде. Тiльки надii на волю й ласку Божу.

Марусi Солонини нема тута: вона в Воронежi.

А ти ж хотiв по веснi волженськi види малювати i навiть сюди приплисти; дай Бог (коли лучшого чого не надибаеш), щоб сталось те твое хотiння i щоб я мав тебе углядiти: велика б радiсть менi сталася.

Прощай, не забувай щиро прихильного твого друга, вiрне тебе люблячого i шануючого

Н. Костомарова.

Февраля 10,

1858,

Саратов.

Чи ти в компанii «Меркурiя» лiчишся? Чи що?

263. М. М. Лазаревського до Т. Г. Шевченка

10 лютого 1858. С.-Петербург

10 февраля, С.

Спасибо тебе, мой сизий голубе Тарасе, что откликаешься из своего захолустья. Конст[антин] Ант[онович] Шрейдерс, спасибо ему, два раза был у меня, а завтра поеду я к нему с этим письмом; с ним посылаю 4 портрета; много есть охотников, желающих и молящих у меня твоего портрета, и я решился заказать их 50 штук, чтобы продавать с барышом. Через неделю они будут готовы и сколько получу за них барыша – скажу, а гроши приложу к имеющимся у меня твоим.