Щоденники 1913–1923 рр.

Тiльки з таких крайнощiв помiчаеш, як безнадiйно кожна людина втрачена в самiй собi, й тiльки роздуми про iнших людей i про закони, що панують у них i повсюди, можуть дати втiху. Який пiддатливий зовнi Вольф, як легко його на щось пiдбити, розвеселити, надихнути, примусити невтомно працювати – i який вiн внутрiшньо скутий i нерухомий.

Чому чукчi не покидають свiй жахливий край, будь-де iм жилося б краще проти нинiшнiх iхнiх умов i нинiшнiх iхнiх бажань. Але вони не можуть; адже все, що можливо, стаеться; можливо лиш те, що стаеться.

Один виноторговець з великого мiста надумав побудувати в сусiдньому мiстечку Ф. винний погрiбець. Вiн винайняв невеликий пiдвал в одному з будинкiв на Рiнгплац, звелiв розмалювати стiни схiдними орнаментами й поставити старi, вже майже непридатнi плюшевi меблi.

6 сiчня. Дiльтей: «Переживання i творчiсть». Любов до людства, щонайглибша повага до всiх створених ним форм, спокiйне споглядання з мiсця, найпридатнiшого для цiеi мети. Юнацькi твори Лютера, «могутнi тiнi, що тягнуться з невидимого свiту до видимого, привабленi вбивством i кров’ю».

Лист до А. через тещу. Л. цiлувалася з учителем.

8 сiчня. Фантль читав уголос «Золоту голову»[3 - Драма Поля Клоделя.]. «Вiн жбурляе ворога, мов бочку».

Невпевненiсть, стриманiсть, спокiй – у цьому все й минеться.

Що в мене спiльного з евреями? У мене мало спiльного навiть iз самим собою, i я мав би нишком сидiти собi десь у куточку, задоволений, що маю змогу дихати.

Змалювання непоясненних почуттiв. А.: «Вiдколи це сталося, вигляд жiнок завдае менi болю, але це – не статеве збудження й не звичайна журба, менi просто боляче. Так було й тодi, коли я був упевнений у Лiзль».

12 сiчня. Вчора: любовнi походеньки Оттилii, молодi англiйцi. – Заручини Толстого, свiтлi враження нiжного, бурхливого, сповненого передчуттiв молодика, що опановуе себе. Гарно вбраний, весь у темному й темно-синьому.

Дiвчина в кав’ярнi. Вузенька спiдничка, бiла, вiльна, оздоблена шкiрою шовкова блузка, вiдкрита шия, сiрий капелюшок з тiеi самоi матерii, який ледве тримаеться на головi.

Повернення додому, ясна нiч, виразне вiдчуття в душi глухоi непевностi, такоi далекоi вiд цiлковитоi ясностi, що простираеться широко й без перешкод.

Нiколаi, «Лiтературнi листи».