Щоденники 1910–1912 рр.

 – Послухай, – сказав я, прицiлився й легенько штовхнув його колiном, – зараз я, однак, пiду. Якщо теж хочеш подивитися, розплющуй очi.

– То як? – запитав вiн, дивлячись на мене широко розплющеними очима й поглядом вiдвертим, але таким кволим, що я мiг би вiдвести його вбiк самим помахом руки. – То ти все ж таки йдеш? А менi що робити? Затримати тебе я не можу. А якби й мiг, то однаково не став би. Цим я тiльки хочу пояснити тобi твое почуття, вiд якого я все ж таки мiг би тебе втримати. – І його обличчя вiдразу стало, як у простакуватих прислужникiв, коли цi дiстають право у загалом упорядкованiй державi привчати панських дiтей до послуху чи постраху.

7 сiчня. Сестра N. така закохана у свого нареченого, що шукае нагоди поговорити з кожним, хто до них прийде, окремо, бо з кожним окремо легше вибалакатись i повторитися про свое кохання.

Немовби якiсь чари (бо нi зовнiшнi, нi внутрiшнi обставини, тепер сприятливiшi, нiж рiк тому, не стояли менi на завадi) стримували мене цiлiсiнький вiльний день – а сьогоднi недiля – вiд того, щоб писати.

 – До мене дiйшли деякi новi втiшнi вiдомостi про нещасне створiння, яким я е.

12 сiчня. Цими днями я не написав про себе багато чого, почасти через лiнощi (я сплю тепер удень так багато й мiцно i ввi снi набираю ваги), але почасти й вiд страху виказати те, що про себе знаю. Цей страх не безпiдставний, адже знання про себе мають право бути остаточно зафiксованими письмово тiльки тодi, коли можуть здiйснитися якнайповнiше i з розумiнням усiх, аж до другорядних, наслiдкiв, а також iз цiлковитою правдивiстю.

Бо якщо цього не стаеться – а я принаймнi на таке не здатний, – тодi записане на власний розсуд i, позаяк воно зафiксоване, надзвичайно могутне видае те, що вiдчуте просто так, загалом, за едино справжне почуття, i всю непотрiбнiсть записаного ти усвiдомлюеш надто пiзно.

Кiлька днiв тому: Леонi Фрiппон, кабаретистка, «Мiсто Вiдень». Зачiска – перехоплена стрiчкою купа кучерiв. Нiкудишня шнурiвка, дуже стара сукня, але сама дуже чарiвна зi своiми трагiчними рухами, ота напруга повiк, рiзкi випади довгих нiг, зграбно випростанi вздовж тiла руки.

Значення застиглоi у двозначних позах шиi. Спiв: колекцiя гудзикiв у Луврi.

Шиллер, намальований 1804 року Шадовим у Берлiнi, де його вельми пишно вшановували. Схопити обличчя мiцнiше, нiж за цей нiс, не можна. Кiнчик носа трохи загнутий униз як наслiдок звички за роботою посмикувати за нього.