Листи до Мілени. Лист батькові

Листи до Мiлени. Лист батьковi

Franz Kafka

Зарубiжнi авторськi зiбрання

Василя Масютина (1884-1955) вважають своiм украiнцi й росiяни. І як художник вiн справдi прислужився i тим, i тим. Але обидвi своi фантазiйнi повiстi написав украiнською. «Два з одного» була написана ще до Першоi свiтовоi вiйни, випередивши повiсть М. Булгакова на схожу тему «Собаче серце», але видана у Львовi в 1936-му, «Царiвна Нефрета» була написана в 1919-му, а видана у Львовi 1938 року. Повiстi збурили тодiшню пресу, клерикальнi часописи побачили там розпусту i гостро заатакували автора й видавництво, називаючи iх «бруковими», тобто бульварними.

В «Два з одного» професор вирощуе з двох половин одного тiла двi рiзнi особи, якi не схожi одна на одну. А в «Царiвнi Нефретi» учений египтолог закохуеться в мумiю египетськоi принцеси й намагаеться ii оживити. «Царiвна Нефрета» була неодноразово видана в Росii, де «руського художника и писателя» переклали… з украiнськоi.

Франц Кафка

Листи до Мiлени

Лист батьковi

Листи до Мiлени

(Квiтень 1920 р.

)

Мерано-Унтермайс,[1 - Мiстечко, що з 1924 року е частиною мiста Мерано, що у Пiвденному Тиролi (тут i далi примiтки перекладача).] пансiон «Оттобург»

Дорога панi Мiлено,

щойно ущух дощ, який падав два днi й одну нiч, ймовiрно, лише ненадовго, – подiя, втiм, така, що ii варто вiдсвяткувати, i з такоi нагоди я пишу Вам. Дощ був, до речi, доволi стерпний, це через те, що навколо мене чужина, вона, щоправда, невелика, але грiе душу. Ви ж теж, якщо мое враження точне (недовге едине напiвнiме побачення вочевидь у пам’ятi не стерти), тiшилися вiденською чужиною; потiм, можливо, все затьмарили обставини, але Ви теж радiете на чужину як таку? (Втiм, це, напевно, недобра ознака, i краще б на неi не радiти.

)

Живу я тут байдуже собi, ретельнiшоi турботи тлiнне тiло навряд чи б i витримало, балкон моеi кiмнати купаеться в зеленi, оповитий, залитий квiтучими кущами (дивна тут рослиннiсть – в таку погоду, за якоi в Празi вже i калюжi б позамерзали, перед моiм балконом лельом-полельом розкриваються квiти), i при цьому вiн увесь виповнений сонцем (або, точнiше, повитим у низькi хмари небом, ось уже майже тиждень), ящiрки i птах, – дивний мезальянс, – вiдвiдують мене; о, як би я хотiв подарувати Вам Мерано.

Ви нещодавно написали, що «задихаетесь», образ тут цiлком збiгаеться зi змiстом, а цi краi, можливо, бодай трохи все пом’якшили.

Зi щирими вiтаннями,

Ваш Ф. Кафка

(Квiтень 1920 р.