Листи до Мілени. Лист батькові

Я читаю книгу про Тибет, доходжу до опису селища в горах на кордонi з Тибетом, i раптом на серцi стае важко, таким невтiшно сиротливим видаеться менi там це село, таке далеке вiд Вiдня. Причому дурiстю я називаю те, що Тибет далеко вiд Вiдня. Хiба ж далеко?

(Меран, 2 червня 1920 р.)

Середа

Сьогоднi в обiд прийшли вiдразу два листи вiд Вас; iх би не читати, а розкласти на столi, заховати в них обличчя i втратити розум. Але тут-то i з’ясовуеться, як це добре, що ти його вже майже втратив, бо за залишок потiм чiпляешся щонайдовше.

Як же воно так? Куди дивилися свiтовi закони i вся небесна полiцiя? Тобi 38 рокiв, i ти так утомився, як, напевно, вiд вiку взагалi не втомлюються. Вiрнiше сказати, ти зовсiм не втомився, а став неспокiйним, ти зайвого кроку боiшся ступити на цiй землi, що ряснiе пастками, i тому у тебе фактично весь час обидвi ноги в повiтрi; ти не втомився, а тiльки боiшся страшноi втоми, яка змiнить цей страшний неспокiй i яку (адже ти еврей i знаеш, що таке страх) можна уявити собi – в кращому випадку – як тваринне животiння, з тупим iдiотським поглядом, у садку божевiльнi позаду Карловоi площi.

Добре, ось ти такий. Не в один бiй примудрився ти вплутатися, зробив при цьому нещасним i друга, i ворога (а навколо ж були навiть суцiльно друзi, милi, добрi люди, не вороги), ставши при цьому вже iнвалiдом, з тих, кого кидае в тремтiння один вид iграшкового пiстолета, i ось раптом, раптом ти нiби покликаний звести великий бiй в iм’я звiльнення свiту.

Згадай також, що, напевно, найкращою порою у твоему життi, про яку ти, власне, нiкому ще по-справжньому не розповiдав, були тi вiсiм мiсяцiв у селi два роки тому, коли ти, вважаючи, що вже пiдбив усьому пiдсумок, зосередився тiльки на самому в тобi безсумнiвному i почувався вiльним – без листiв, без цього затяжного п’ятирiчного листування з Берлiном, пiд крилом твоеi хвороби – i при цьому тобi зовсiм не багато треба було в собi мiняти, просто твердiшою рисою обвести колишнi тонкi контури твого ества (адже лице твое пiд сивим волоссям майже не змiнилося, вiдколи тобi було шiсть рокiв).