Польсько-радянська війна 1919–1921 рр.

 Пiлсудського було покладено iдею боротьби польськоi армii проти «схiдного панування бiльшовикiв з тим, щоб допомогти европейським народам зберегти свободу i перетворити Схiдну Європу у федерацiю вiльних народiв, що об’еднаються навколо Польщi».

Федеративнi плани Ю. Пiлсудського, хоч i передбачали створення незалежноi Украiни, Литви, Грузii, а можливо навiть Бiлорусi, мали, однак, один прорахунок – вони визначали, що Польща вiдiграватиме провiдну роль у цiй федерацii.

Проте литовцi рiшуче вiдкинули пропозицii стосовно будь-якоi спiвпрацi, а в боротьбi за Вiльно уклали навiть угоду з Радянською Росiею.

Украiнцiв, в особi Симона Петлюри, до союзу з Польщею схилила тiльки мiлiтарна катастрофа УНР. Остаточного удару федеративна концепцiя зазнала пiсля поразки польсько-украiнських вiйськ пiд час Киiвського походу 1920 р. i пiдписання польсько-радянського мирного договору у березнi 1921 р., у якому поляки визнали владу бiльшовикiв у радянських Украiни й Бiлорусi.

Таким чином, Ю. Пiлсудський, намагаючись втiлити в життя федералiстську iдею, врештi-решт доклав немало зусиль до встановлення схiдного польського кордону, лiнiя якого була близькою до бачення Романа Дмовського.

Утворення польсько-радянського фронту

Бiльшовизм – хвороба, властива Росii. Це нiколи не дасть глибоких коренiв у краiнах, якi не е повнiстю росiйськими.

    Юзеф Пiлсудський

Пiсля завершення Першоi свiтовоi вiйни у листопадi 1918 р. збройнi сили Радянськоi Росii та Польщi розпочинають захоплення украiнських, бiлоруських та литовських земель, залишених австро-нiмецькими вiйськами.

17 листопада 1918 р. радянськi вiйська Захiдноi армii перетнули визначену Брестським мирним договором демаркацiйну лiнiю у напрямку на Полоцьк, Могильов, Бобруйськ та Гомель.

16 грудня 1918 р. було проголошено Литовську Соцiалiстичну Радянську Республiку, а 5 сiчня 1919 р. Вiльно (Вiльнюс) проголошено ii столицею. 1 лютого 1919 р. – Бiлоруську Соцiалiстичну Радянську Республiку, а 27 лютого iх було об’еднано у Литовсько-Бiлоруську Соцiалiстичну Радянську Республiку зi столицею у Вiльно.

У сiчнi 1919 р. радянський росiйський уряд розв’язав Другу радянсько-украiнську вiйну. Частини Червоноi армii здiйснюючи наступ проти УНР, займають 7 сiчня 1919 р. – Харкiв, 28 сiчня – Полтаву, 2 лютого – Овруч, а 5 лютого – столицю УНР Киiв.

З усiх режимiв i армiй, якi воювали в Украiнi 1919 р., бiльшовики мали найбiльший вплив i найдовше володiли Киевом: з лютого до серпня 1919 р.