Польсько-радянська війна 1919–1921 рр.

Їхне спiввiдношення створило величезний шанс, використання якого залежало лише вiд самих полякiв.

У жовтнi – листопадi 1918 р. iсторичнi шальки терезiв були на боцi полякiв. І найважливiшим було iснування сильного, дуже добре органiзованого, хоч i диференцiйованого нацiонального руху. Три великi полiтичнi табори – центро-лiвий табiр, що пiдтримував Ю. Пiлсудського, нацiоналiстичний рух, керований Романом Дмовським, який тiсно спiвпрацював iз консервативними та християнсько-демократичними угрупуваннями, а також сильний селянський рух на чолi з Вiнценти Вiтосом – упродовж усiеi вiйни, пропагуючи iдею незалежностi Польщi, здiйснювали рiзноманiтнi заходи щодо вiдродження Польськоi державностi.

Ще однiею передумовою, яка вiдкрила полякам шлях до успiху у вiдновленнi власноi держави, стала здатнiсть полiтичних таборiв, у тому числi й тих, що стояли на протилежних полюсах полiтичноi сцени, до укладання полiтичного компромiсу. Саме це дозволило рiзним полiтичним угрупування, що рiзнилися iдеологiчно, упродовж перших рокiв мiжвоенного перiоду спiвпрацювати у справi творення i змiцнення фундаменту незалежностi.

У вирiшальнi днi 1918 р. польська нацiя мала лiдерiв, якi виявилися здатними повести ii за собою. Серед них: Ю. Пiлсудський, Р. Дмовський, І. Падеревський, В. Вiтос, В. Корфанти, І. Дашинський. Пройшовши загартування в тюрмах, на засланнях, у повсякденнiй роботi в емiграцii, будучи рiзними за своiм соцiальним корiнням i полiтичними вподобаннями, часто вороже налаштованi один проти одного, вони зумiли вiдкинути розбiжностi та консолiдуватися в iм’я вiдродження Польськоi вiтчизни.

Бiльшiсть тогочасних польських iсторикiв та полiтикiв були переконаннi у необхiдностi вiдродження Польськоi держави в iсторичних кордонах Першоi Речi Посполитоi (якi включали в себе Вiтебськ, Смоленськ, Киiв i далi на схiд – ред.). Представники рiзних полiтичних таборiв лише по-рiзному вбачали шляхи вiдродження незалежноi Польськоi держави.

11 листопада 1918 р. свiтова спiльнота зiтхнула з полегшенням – завершилась Перша свiтова вiйна.

Цього ж дня особливi вiдчуття переповнювали полякiв: здiйснилась iхня давня мрiя – воскресла Рiч Посполита. Тричi роздiленi iмперiями i десятилiттями рiзного буття польськi терени злились в единий державний органiзм. Свiдок подiй Є. Морачевський писав: «Неможливо передати того стану, тiеi великоi радостi, якi в той момент огорнули польський народ. Пiсля 120 рокiв розлетiлися кордони. Немае “iх”.