Про славних жінок

Раптом увiрвалася посеред них Нiоба, наче пiдбурювана фурiями – в царських одежах i в супроводi своiх дiтей, вигукуючи: «Яке безумство спонукае вас, фiванцi, приносити жертви Латонi, цiй жiнцi-iноземцi, доньцi Цея, Титанового сина, яка породила тiльки двох синiв, зачатих перелюбом, вшановувати ii, а не мене, вашу царицю, доньку царя Тантала, що мае чотирнадцять дiтей, яких ви бачите, i всiх породила у подружжi – менi, набагато достойнiшiй, слiд присвячувати цi обряди!»

Але сталося так, що невдовзi пiсля цього сама вона стала свiдком смертi усiх своiх дiтей – усiх до одного, квiтучих чудесною молодiстю, вiд смертельноi хвороби.

Афiон, який раптово iз чотирнадцятидiтного батька зробився зовсiм бездiтним, вражений болем, власноруч встромив собi меча в груди. Фiванцi вважали, що цi нещастя були покаранням розгнiваних богiв за образу святостi божества.

Нiоба, переживши стiльки похоронiв, залишилася на самотi вдовою i поринула в таку глибоку мовчанку, що стала схожою не на жiнку, а радше на скелю. Саме через це поети згодом написали, що у Сипилi, де похованi всi ii дiти, Нiоба перетворилася на кам’яну статую.

[35 - Йдеться про «Метаморфози» Овiдiя.]

Погордливих людей дуже важко i неприемно навiть споглядати, не скажу вже терпiти, але жiнки – найогиднiшi та найнестерпнiшi в погордливостi. Природа здебiльшого створюе чоловiкiв огнистих духом, а жiнок – м’яких i смиренних, i вони бiльше надаються до розкошування, анiж до владарювання. Саме тому й менше дивуемося, коли i гнiв Божий сходить швидше, i суд його суворiший щодо погордливих жiнок: адже вони часто переходять межi своеi немiчностi, як зробила i нерозумна Нiоба.

Оманлива доля пiдманула ii: Нiоба не розумiла, що кiлькiсть дiтей не е заслугою батькiв, що iх народжують, а творiнням природи, яка проливае на них благодiяння неба.

Тож слiд було, та й навiть була вона зобов’язана дякувати Боговi, а не вишукувати для себе якихось божественних почестей, наче народження стiлькох чудових дiтей було ii власною заслугою. Нiоба вчинила погордливо, не те щоб розважливо: вчинивши так, нещасна плакала все життя, так що навiть через багато столiть ii iм’я буде ненависне для нащадкiв.

16. Гiпсипiла, цариця Лемносу

Гiпсипiла, видатна жiнка, прославилася вiдданiстю своему батьковi, нещасливим вигнанням, смертю свого вихованця Архемора, а також допомогою своiх дiтей, якi вiднайшлися у догiдний час.

Була вона донькою Тоанта, царя Лемносу.[36 - Лемнос – острiв у пiвнiчнiй частинi Егейського моря.