Обережно зі своїми бажаннями

Зловмисник зупинився, щоб помилуватися справою своiх рук, але лише на мить, а потiм засунув рейки по боках скринi на старе мiсце. Перевiривши, чи вони досi самi на палубi, узявся за другу скриню.

Там лежали два бронзових гвинти, якi з любов’ю виготовила команда майстрiв у Даремi. Робота тривала шiсть тижнiв, i творцi справедливо пишалися результатом. Аспiрант вiдкрив свою течку, вийняв звiдти пляшку з азотною кислотою, вiдкрутив корок i повiльно налив умiст у пази гвинтiв. Коли пiзнiше того ранку зняли обшивку, гвинти виглядали так, нiби iм шлях на склад металобрухту, а не на корабель.

Умiст третьоi скринi – те, на що молодий кандидат наук давно чекав iз нетерпiнням, i коли його колега, граючи м’язами, нахилився вбiк, щоб продемонструвати приз, вiн не був розчарований. Навiгацiйний комп’ютер «Ролекс» був пiонером у цiй царинi, про нього публiкували iнформацiю в усiх рекламних матерiалах Беррiнгтонiв, пояснюючи потенцiйним пасажирам, чому, коли йдеться про безпеку, варто вiдмовитися вiд усiх iнших на користь «Бекiнгема».

В останнiй скринi лежало чудове стерно з дуба та мiдi, виготовлене в Дорсетi, стояти за яким вважав би за честь будь-який капiтан. Молодик усмiхнувся. Позаяк час спливав i стерно вже не могло служити якiйсь метi, тож вiн покинув його в усiй красi.

Пiсля того як його колега привiв до ладу останню дерев’яну планку, зловмисники повернулися на горiшню палубу. Якби якийсь невдаха випадково побачив ii упродовж минулоi години, вiн би дiзнався, чому колишнього боксера прозвали Кiстколам.

Щойно вони повернулися, iхнiй колега вирушив униз вiнтовим трапом. Часу в нього було обмаль. За допомогою молотка вiн обережно забив кожен iз ста шiстнадцяти цвяхiв на мiсце. Працював над останньою скринею, коли почув два низьких гудки корабля.

Коли пором пришвартувався бiля причалу Донегал у Белфастi, трое чоловiкiв зiйшли на берег iз п’ятнадцятихвилинним iнтервалом, досi не знаючи iмен один одного й не маючи жодного намiру зустрiтися знову.

11

– Дозвольте запевнити, майоре, що немае таких обставин, за яких я мiг би розглянути спiвпрацю з ІРА, – заявив дон Педро. – Бо вони – не що iнше, як зграя вбивць, i чим ранiше iх замкнуть до в’язницi на Крамлiн-роуд, тим краще буде для нас усiх.

– Радий це чути, – вiдповiв Фiшер, – бо, якщо дiзнаюся, що ви маете справи з цими злочинцями за моею спиною, то буду змушений негайно ж подати у вiдставку.