Обережно зі своїми бажаннями

Оскiльки маю лише кiлька хвилин у запасi, може, краще вiдразу поiнформуйте мене, як там справи.

– Мартiнес, його сини Дiего та Луiс, а також Карл Люнсдорф явно працюють в однiй командi. Однак пiсля моеi зустрiчi з Мартiнесом жодного з них не бачили поблизу шпиталю принцеси Александри у Харлоу й нiхто з них не вiдвiдував Бристоль.

– Це гарна новина, – мовив сер Алан, пiдiймаючи чарку. – Та це не означае, що Мартiнес не готуе чогось iншого. Вiн не той, хто так легко здаеться.

– Впевнений, що ви маете рацiю, сер.

Мiнiстр звiв брову.

– Алекс Фiшер зараз працюе на Мартiнеса. Вiн знову опинився в правлiннi компанii Беррiнгтонiв i раз, а iнодi й двiчi на тиждень звiтуе перед своiм новим босом у Лондонi.

Мiнiстр сьорбнув подвiйного джину, смакуючи слова полковника. Перше, що зробив би вiн сам, це придбав кiлька акцiй «Судноплавноi компанii Беррiнгтонiв», щоб отримувати свою копiю протоколу пiсля кожного засiдання правлiння.

– Щось iще?

– Авжеж. Мартiнес записався на зустрiч iз управителем Банку Англii на одинадцяту ранку наступного четверга.

– Отже, ми зможемо дiзнатися, скiльки ще пiдроблених п’ятифунтових банкнот е ще в цього негiдника.

– Я думав, що ми знищили iх усi у Саутгемптонi у червнi торiк?

– Тiльки тi, якi вiн ховав у п’едесталi скульптури Родена. Але вiн переправляв меншi суми з Буенос-Айреса упродовж останнiх десяти рокiв, задовго до того, як хтось iз нас збагнув про його махiнацii.

– Чому б управителю просто не вiдмовитися мати справу з цiею людиною, коли ми всi знаемо, що ii грошi фальшивi?

– Тому, що управитель – пихатий iндик, i вiн вiдмовляеться вiрити, що хтось здатен вiдтворити iдеальну копiю однiеi з його коштовних п’ятифунтових банкнот. Тож Мартiнес намiряеться обмiняти всi своi старi лампи на новi[7 - Фраза пiдступного магрибинця з казки «Чарiвна лампа Аладдiна».], i я нiчого не можу з цим вдiяти.

– Я завжди можу його лiквiдувати, сер.

– Управителя чи Мартiнеса? – перепитав сер Алан, не зовсiм упевнений, чи Скотт-Гопкiнс жартуе.

Полковник усмiхнувся. У принципi, йому було байдуже кого.

– Нi, Браяне, я не можу санкцiонувати вбивство Мартiнеса, доки не отримаю законноi пiдстави для цього, i коли я востанне зазирав у Карний кодекс, за виготовлення фальшивих грошей зараз не страчують.

***

Дон Педро сидiв за столом i нетерпляче тарабанив пальцями по нотатнику в очiкуваннi телефонного дзвiнка.