Обережно зі своїми бажаннями

Емма помiчала галочкою або хрестиком кожне iм’я у своему списку. Наразi сюрпризiв не було.

– Адмiрале Саммерс.

– Проти, – твердо заявив той.

Емма не могла повiрити. Адмiрал передумав, а це означало, що коли всi iншi триматимуться своеi позицii, вона може й не програти.

– Панi Клiфтон.

– Проти.

– Пане Доббс.

– Проти.

– Пане Керрiк.

Фiнансовий директор завагався. Вiн казав Еммi, що виступае проти цiеi iдеi, позаяк був упевнений, що витрати суттево зростуть, i, незважаючи на запевнення Бьюкенена, компанii доведеться позичати у банку значнi кошти.

– За, – прошепотiв пан Керрiк.

Емма вилаялася про себе. Вона поставила хрестик поруч iз iменем Керрiка i ще раз перевiрила свiй список. П’ять голосiв проти п’ятьох.

Голова обернувся до останнього члена правлiння, який мав право голосувати.

Емма та Росс Бьюкенен отримали змогу з’ясувати, як проголосував би дон Педро Мартiнес, але не чому вiн так вчинив.

Дон Педро Мартiнес. 1958—1959

7

– Перевага в один голос?

– Атож, – пiдтвердив майор.

– Тодi купiвля акцiй уже виявилася вагомою iнвестицiею.

– Що бажаете, щоб я зробив тепер?

– Надалi пiдтримуйте голову правлiння, адже незабаром йому знову знадобиться ваша пiдтримка.

– Не впевнений, що розумiю вас.

– Вам i не треба розумiти, майоре.

Дон Педро пiднявся з-за столу i пiдiйшов до дверей. Зустрiч закiнчилася. Фiшер швидко покрокував за ним у коридор.

– Як ваше подружне життя, майоре?

– Краще й бути не може, – збрехав Фiшер, який хутко второпав, що жити самому дешевше, нiж удвох.

– Радий це чути, – Мартiнес передав майору пухкий конверт.

– Що це? – поцiкавився майор.

– Невеличкий бонус за першу перемогу, – пояснив Мартiнес, коли Карл вiдчинив вхiднi дверi.

– Але ж це я у вас у боргу, – зауважив Фiшер, засовуючи конверт у внутрiшню кишеню пiджака.

– І я впевнений, що ви менi його вiдпрацюете, – сказав Мартiнес, помiтивши чоловiка, який сидiв на лавi через дорогу, роблячи вигляд, що читае «Дейлi мейл».

– Ви все ще хочете, щоб я приiхав до Лондона до наступного засiдання ради директорiв?

– Нi, але щойно почуете, хто отримав контракт на спорудження «Бекiнгема», зателефонуйте менi.

– Ви будете першим, хто про це дiзнаеться, – пообiцяв Фiшер.

Вiн жартiвливо вiддав своему новому шефу честь i закрокував у бiк Слоун-сквер. Чоловiк по iнший бiк дороги за ним не пiшов, адже капiтан Гартлi не сумнiвався, куди саме прямуе майор. Дон Педро посмiхнувся й повернувся в будинок.