Обережно зі своїми бажаннями

Коли вантажiвка попереду почала гальмувати, вiн уже знав напевне: якщо в них е хоча б якась надiя вижити, треба якнайшвидше прийняти рiшення i дiяти мерщiй. Хлопець поглянув на iнший бiк дороги, вiдчайдушно шукаючи прогалин у русi. Коли вантажiвка позаду вдарила його вчетверте, Себастьян чiтко усвiдомив, що йому не залишили iншого вибору.

Вiн рiзко викрутив кермо праворуч, проскочив розподiльчий газон i рвонув на зустрiчну смугу. Щосили натиснув ногою на акселератор i почав молитися, щоб дiстатися безпечних широких вiдкритих ланiв, що тяглися обабiч дороги, до того, як станеться зiткнення.

Фургон та автiвка вiдчайдушно заскрипiли гальмами та вдалися до маневру, щоб уникнути зiткнення з маленьким «ем-джi», коли той раптом перетнув дорогу просто перед ними. Тiльки на мить Себастьян повiрив, що зiткнення вдалося уникнути, аж тут побачив дерево перед собою. Вiн зняв ногу з акселератора, крутонув кермо лiворуч, але було вже запiзно. Останне, що почув Себастьян, був панiчний лемент Бруно.

Гаррi й Емма.

1

Гаррi Клiфтона розбудив телефонний дзвiнок. Вiн iще не вiдiйшов вiд дрiмоти, але нiяк не мiг згадати, що ж йому снилося. Можливо, наполегливий металевий дзенькiт був лише частиною його сну. Гаррi неохоче перевернувся набiк i глипнув на маленькi, вкритi фосфором стрiлки годинника бiля лiжка – шоста сорок три. Чоловiк усмiхнувся. Лише одна людина могла телефонувати йому такоi ранньоi години. Вiн пiдняв слухавку i пробурмотiв надмiру сонним голосом:

– Доброго ранку, люба.

Не почувши вiдповiдi, Гаррi вирiшив уже покласти слухавку, аж тут почув ридання.

– Це ти, Еммо?

– Я… – пролунало у вiдповiдь.

– Що сталося? – заспокiйливо запитав Гаррi.

– Себастьян загинув.

Вiн вiдповiв не одразу, бо не мiг повiрити, що вже не спить.

– Як це? – нарештi промовив вiн. – Я ж лише вчора розмовляв iз ним.

– Вiн загинув сьогоднi вранцi… – Емма ковтала слова.

Гаррi застиг сидячи, нарештi остаточно прокинувшись.

– Автомобiльна аварiя, – пояснила Емма мiж риданнями.

Вiн намагався залишатися спокiйним, очiкуючи подробиць того, що сталося.

– Вони iхали разом до Кембриджа.

– Вони? – повторив чоловiк.

– Себастьян iз Бруно.

– Бруно живий?

– Атож. Але вiн у лiкарнi в Герлоу, проте там не впевненi, чи зможе вiн пережити цю нiч.

Гаррi вiдкинув ковдру i поставив ноги на килим. Вiн замерзав i його нудило.

– Я негайно ж хапаю таксi до летовища i сiдаю на перший же рейс до Лондона.