Надійно прихована таємниця

– А чом би й нi? – втрутилася Емма. – Ти вже вiддав видавцевi свiй останнiй рукопис i завжди казав, що досвiд iз перших рук кориснiший, нiж сидiння у книгозбiрнi за вивчанням нескiнченних фактiв.

– Але ж у мене попереду напружений день, – запротестував Гаррi.

– Певна рiч, так i е, – скривилася Емма. – Звiримо графiк: ти ведеш Джессiку до школу вранцi, забираеш ii вдень, i ви повертаетесь додому.

– Гаразд. Я поiду з тобою, – здався Гаррi. – Але винятково як спостерiгач, згода?

* * *

– Доброго дня, сер, мене звати Джайлз Беррiнгтон.

– Звiсно, можете, пане Беррiнгтон. Я завжди голосую за торi.

– Спасибi, – подякував Джайлз, швидко переходячи до наступного.

– Але ти ж кандидат вiд лейбористiв, – нагадав Гаррi швагровi.

– У виборчому бюлетенi немае жодноi згадки про партii, – пояснив Джайлз, – лише iмена кандидатiв. То навiщо його розчаровувати? Доброго дня, мене звати Джайлз Беррiнгтон, i я сподiваюся…

– І можете продовжувати сподiватися, бо я не буду голосувати за такого самовдоволеного пана.

– Але ж я кандидат вiд лейбористiв, – заперечив Джайлз.

– Це не перешкоджае вам бути паном. Ви такий само гидкий, як i Френк Пекенгем, зрадник свого класу.

Гаррi намагався не засмiятися, коли чоловiк пiшов геть.

– Доброго дня, мадам, мене звати Джайлз Беррiнгтон.

– О, приемно познайомитися, сер Джайлз. Я стала вашою палкою шанувальницею вiдтодi, як ви отримали «Военний хрест» за Торбук, – кандидат низько вклонився.

– Дякую, мадам, – знову вклонився Джайлз.

Вона обернулася до Гаррi, котрий посмiхнувся i пiдняв капелюха.

– І вам не треба обтяжувати себе пiдiйманням капелюха, пане Клiфтон, бо я знаю, що ви народилися на Стiлл-Гаус-лейн, – i це ганебно, що ви голосуете за торi. Ви – зрадник свого класу, – додала вона перед тим, як пiти.

Настала черга Джайлза стримуватися вiд смiху.

– Навiть не думав, що я створений для полiтики, – зауважив Гаррi.

– Доброго дня, сер, мене звуть…

– Джайлз Беррiнгтон, я знаю, – перебив його чоловiк, вiдмовляючись вiд простягнутоi руки Джайлза. – Ви тиснули менi руку годину тому, пане Беррiнгтон, i вже я вам сказав, що буду голосувати за вас. Але тепер уже не впевнений.

– Завжди так погано? – поцiкавився Гаррi.

– О, може бути й набагато гiрше.