Надійно прихована таємниця

Генерали, епископи, мiнiстри i, певна рiч, кiлька паршивих овець, як вона зiзналася, та, мабуть, кожна сiм’я мае одну чи двi таких? Краля ледве перевела подих, коли скiнчили десерт, а Джайлз повiдомив сенсацiю.

Вiн постукав ложкою по келиху з вином, аби переконатися, що привернув увагу кожного.

– Маю подiлитися з вами чудовими новинами, – заявив вiн. – Вiрджинiя надала менi велику честь, погодившись стати моею дружиною.

Запанувала незручна тиша, поки Гаррi нарештi не вичавив:

– Вiтаю.

Еммi якось вдалося зобразити слабку посмiшку.

– Певна рiч, щойно ми одружимося, – заторохтiла Вiрджинiя, ласкаво торкнувшись щоки Джайлза, – тут неодмiнно вiдбудеться кiлька змiн. Але не можу собi уявити, щоб це стало несподiванкою, – сказала вона, тепло всмiхаючись Еммi.

Джайлза настiльки зачаровувало кожне ii слово, що вiн просто схвально кивав щоразу, коли краля закiнчувала речення.

– Ми з Джайлзом, – продовжила вона, – плануемо переiхати до Беррiнгтон-холу вже незабаром пiсля того, як поберемося, але з огляду на загальнi вибори весiлля доведеться вiдкласти на кiлька мiсяцiв, що дасть вам бiльш нiж достатньо часу, щоб знайти собi житло.

Емма поставила келих iз шампанським i поглянула на брата, але той вiдвернувся.

– Я впевнений, що ти зрозумiеш, Еммо, – сказав вiн, – що ми хотiли б розпочати наше подружне життя з Вiрджинiею як господинею Беррiнгтон-холу.

– Це природно, – визнала Емма. – Чесно кажучи, буду дуже рада повернутися в нашу садибу, де я провела стiльки щасливих дитячих рокiв.

Вiрджинiя глипнула на свого нареченого.

– До речi, – врештi-решт спромiгся Джайлз. – Я мав намiр подарувати садибу Вiрджинii як весiльний презент.

Емма з Гаррi перезирнулися, але перш нiж хтось iз них повернув собi дар мови, Вiрджинiя зронила:

– У мене е двi лiтнi тiтки, обидвi нещодавно овдовiли.

– Джайлзе, ти навiть не подумав, що може бути зручним для мене з Гаррi? – поцiкавилася Емма, пильно споглядаючи на свого брата.

– Можливо, ви могли б переiхати до одного з котеджiв у маетку? – запропонував Джайлз.

– Не думаю, що це гарна думка, коханий, – втрутилася Вiрджинiя, взявши молодика за руку. – Не треба забувати, що я планую провадити велике господарство, вiдповiдно до мого статусу доньки графа.