Надійно прихована таємниця

Себастьян регулярно казав сестрi, що вона генiй, але що вiн мiг про це знати? Вiн вважав, що й Стенлi Метьюз[13 - Сер Стенлi Метьюз (1915–2000) – один iз найвiдомiших англiйських футболiстiв; перший англiець, посвячений в лицарi за видатнi досягнення у футболi.] – генiй.

За мiсяць Себастьян провалив три контрольнi роботи, лише за тиждень до вступних iспитiв до гiмназii! Нi Гаррi, нi Емма не наважилися карати його, доки вiн переживав теперiшнiй стан своеi бабусi. Син супроводжував Емму до лiкарнi щодня пiсля того, як мама забирала його зi школи, сiдав на краечок лiжка бабусi та читав iй ii улюблену книжку, поки вона не засинала.

Джессiка щодня присвячувала бабусi новий малюночок, а на ранок вiдносила його до лiкарнi, перед тим як Гаррi вiдвозив ii до школи. До кiнця навчання на стiнах ii приватноi галереi залишилося лише кiлька порожнiх плям.

Джайлз пропустив кiлька тричi пiдкреслених повiдомлень[14 - Сповiщення особливоi важливостi, що вимагае жорсткого дотримання партiйноi дисциплiни.

], Грейс – кiлька навчальних семiнарiв, Гаррi – термiни здавання рукопису, а Емма iнколи не вiдповiдала на щотижневi листи Сайруса Фельдмана. Але саме Себастьян найчастiше прагнув бачити Елiзабет. Гаррi не був упевнений, хто отримував бiльше користi вiд цих вiдвiдин – його син чи теща.

* * *

Не дуже допомагало те, що Себастьяну треба було складати вступнi iспити до Бристольськоi гiмназii, коли життя його бабусi згасало.

Результат, як i передбачав директор школи Святого Беди, був неоднозначний.

Його латина, французька, англiйська та математика виявилися на рiвнi стипендiй, та вiн заледве отримав прохiдний бал iз iсторii, невдало здав географiю i набрав лише дев’ять вiдсоткiв iз природничих наук.

Доктор Гедлi зателефонував Гаррi до Беррiнгтон-холу вже за хвилину пiсля того, як результати вивiсили на дошку оголошень школи.

– Я приватно переговорив iз Джоном Гарреттом, який займае таку ж посаду в гiмназii, – повiдомив вiн, – i нагадав йому, що Себастьян набрав сто вiдсоткiв з латини та математики, i майже напевно проявить здiбностi до того часу, коли настане час вступати до унiверситету.

– Ви також можете йому нагадати, – додав Гаррi, – що ми з його дядьком також навчалися в цьому закладi, а його дiдусь, сер Волтер Беррiнгтон, був головою опiкунськоi ради.

– Не думаю, що йому слiд про це нагадувати, – зауважив Гедлi. – Але зазначу, що бабуся Себастьяна перебувала в лiкарнi, коли вiн здавав iспити.