Надійно прихована таємниця

Алекс Фiшер кожну другу нiч першого тижня перiщив його капцями за будь-яку провину за те, що Гаррi був сином вантажника i тому не гiдний навчатися в тiй же школi, що i Фiшер, син рiелтора. Гаррi iнодi мiркував, що сталося з Фiшером пiсля того, як вiн закiнчив школу Святого Беди. Вiн знав, що його з Джайлзом шляхи перетнулися пiд час вiйни, коли вони служили в одному полку в Тобруку, i припустив, що Фiшер усе ще мав би жити у Бристолi, адже якось навiть бачив його на зустрiчi випускникiв школи.

Принаймнi Себастьян мiг приiхати до школи на автомобiлi, та й «проблеми Фiшера» не зазнае, адже повертатиметься до Беррiнгтон-холу щовечора.

Та навiть тодi, як пiдозрював Гаррi, його синовi не поведеться у школi Святого Беди легше, нiж йому, навiть якщо для цього буде зовсiм iнша причина.

Коли Гаррi зупинився бiля шкiльних ворiт, Себастьян вискочив назовнi iще до того, як водiй встиг натиснути на гальма.

Гаррi спостерiгав, як його син пробiгае крiзь ворота i зникае в юрмищi червоних блейзерiв, в якому його не вiдрiзнити вiд сотнi iнших хлопцiв.

Син жодного разу не озирнувся, i Гаррi був змушений прийняти, що старий лад змiнюеться, поступаючись мiсцем новому.

Вiн повiльно iхав назад до Беррiнгтон-холу, обмiзковуючи наступний роздiл своеi новоi книги. Чи не настав час Вiльяму Ворвiку отримати пiдвищення?

Пiд’iхавши до будинку, вiн помiтив Джессiку, яка сидiла на горiшнiй сходинцi. Коли зупинив машину, чоловiк усмiхнувся. Але коли вибрався назовнi, то перше, що почув, було:

– А де Себ?

* * *

Щодня, доки Себастьян був у школi, Джессiка занурювалася у свiй власний свiт.

Поки вона чекала, коли брат повернеться додому, вона читала Вiнстону про iнших тварин, Вiннi Пуха, пана Жабку, бiлого кролика, мармеладного кота Орландо та крокодила, що проковтнув годинник.

Коли Вiнстон «засинав», дiвчинка вкладала його до лiжка, поверталася до мольберта i малювала. Знову i знову. Як колись зауважила Емма, свою дитячу кiмнату Джессiка перетворила на художню студiю. Пiсля того як вона замалювала кожен аркуш паперу, який потрапив до ii рук, зокрема й старi рукописи Гаррi (новi доводилося тримати замкненими) олiвцем, кольоровою крейдою або фарбами, вона взялася «ремонтувати» стiни своеi кiмнати.

Гаррi не хотiв стримувати ii захоплення, однак довелося нагадати Еммi, що Беррiнгтон-хол не iхнiй дiм i, можливо, iм варто було б проконсультуватися з Джайлзом, перш нiж донька не вибралася за межi дитячоi кiмнати i не виявила, скiльки ще е незайманих стiн у будинку.