Надійно прихована таємниця

– Мiй син – типовий юрист, – визнала Фiлiс, гасячи свою сигарету в попiльничцi. – Вiн завжди розповiдае лише половину iсторii. Перший серцевий напад Джелкса викликав невелику згадку в «Нью-Йорк таймс», i лише пiсля третього вiн отримав короткий i не дуже гарний абзац унизу шпальти з некрологами.

– Що було бiльше, нiж вiн заслужив, – прокоментував Алiстер.

– Це правда, – погодилася Фiлiс. – Хоча менi було дуже приемно виявити, що на його похоронi були присутнi лише четверо осiб.

– Звiдки ти про це дiзналася? – здивувався Алiстер.

– Я була однiею з них, – пояснила Фiлiс.

– Ви подалися аж до штату Мiннесота, щоб тiльки вiдвiдати похорон Сефтона Джелкса? – з недовiрою запитав Гаррi.

– Безумовно, я це зробила.

– Але чому? – сторопiв Алiстер.

– Тому що нiколи не можна довiряти Сефтону Джелксу, – пояснила вона. – Я не могла бути справдi впевненою, що вiн мертвий, доки не побачила, як його труну опускають у землю, i навiть тодi дочекалася, доки могилу засиплють землею.

* * *

– Сiдайте, будь ласка, панi Клiфтон.

– Дякую, – вiдгукнулася Емма, займаючи дерев’яне крiсло обличчям до трьох членiв комiсii, котрi зручно вмостилися за довгим столом на узвишшi.

– Мене звати Девiд Слейтер, – назвався чоловiк у центрi, – i я буду головувати на сьогоднiшнiй зустрiчi. Дозвольте познайомити вас iз моiми колегами, панною Брейтвайт i паном Нiдемом.

Емма намагалася дати швидку оцiнку трьом «екзаменаторам», перед якими вона опинилася. Голова носив костюм-трiйку, старовинну шкiльну краватку, ще, либонь, iз давнiх часiв, i виглядав так, нiби це далеко не едине засiдання, на якому йому доводилося головувати.

Панна Брейтвайт, котра сидiла праворуч, була одягнена у довоенний твiдовий костюм i товстi вовнянi панчохи. Їi волосся було зiбране в пучок, й Емма не сумнiвалася, що вона була старою дiвою цiеi парафii, а стуленi вуста пiдказувала, що посмiхаеться вона не часто. Джентльмен лiворуч вiд голови був молодшим за двох своiх колег i нагадав Еммi, що Британiя воювала не так уже давно. Його густi вуса пiдказували, що вiн служив у Королiвськiй авiацii.

– Колегiя з цiкавiстю вивчила вашу заявку, панi Клiфтон, – почав голова, – i з вашого дозволу ми хотiли б поставити вам кiлька запитань.

– Так, певна рiч, – погодилася Емма, намагаючись розслабитись.

– Як давно ви задумалися над усиновленням, панi Клiфтон?

– Вiдтодi, коли збагнула, що не зможу мати ще одну дитину, – вiдповiла Емма, не додаючи бiльше жодних деталей.