Надійно прихована таємниця

Пiсля того як вона пiдвелася i вийшла, Джайлз подався за нею, а Емма пiшла до вiтальнi, налила собi велику порцiю вiскi й опустилася у найближче крiсло.

– Лише Бог знае, що подумае моя мати про ледi Вiрджинiю.

Гаррi всмiхнувся:

– Не важливо, що подумае Елiзабет, бо я маю вiдчуття, що Вiрджинiя протримаеться приблизно стiльки ж, скiльки й iншi подруги Джайлза.

– А я от не дуже впевнена в цьому, – зауважила Емма. – Але що мене справдi спантеличуе, то це те, чому вона цiкавиться Джайлзом, адже явно не закохана в нього.

* * *

Коли Джайлз i Вiрджинiя повернулися до Лондона по обiдi в недiлю, Емма миттю забула про доньку графа Фенвiка, позаяк iй довелося вирiшувати набагато гострiшу проблему. Ще одна нянька звiльнилася, заявивши, що iй урвався терпець, коли знайшла iжака у своему лiжку. Гаррi поспiвчував бiднiй жiнцi.

– Нiяк не допомагае те, що вiн едина дитина, – зiтхнула Емма пiсля того, як нарештi вклала сина спати цього вечора. – Йому не може бути весело, якщо немае з ким бавитися.

– Таке зроду мене не хвилювало, – зронив Гаррi, не вiдриваючи погляду вiд своеi книги.

– Твоя мати менi казала, що ти був карою Божою до того, як пiшов до школи Святого Беди, до того ж у його вiцi ти бiльше волочився по доках, нiж залишався вдома.

– Ну, залишилося ще трохи почекати, адже вже зовсiм скоро вiн нарештi пiде до школи Святого Беди.

– А що менi робити до цього? Щоранку возити у доки?

– Непогана iдея.

– Будь серйозним, любий. Якби не Старий Джек, ти б там досi i залишився.

– Це правда, – погодився Гаррi, пiдiймаючи чарку за цю велику людину. – Але що ми можемо з цим вдiяти?

Емма так довго шукала вiдповiдь, що Гаррi вже подумав, чи не заснула вона.

– Можливо, настав час на ще одну дитину.

Гаррi був настiльки ошелешений, що затраснув книжку й уважно поглянув на дружину, не впевнений, чи правильно ii почув.

– Але я гадав, що ми домовилися…

– Погоджуюсь. І я не передумала, але немае причини, чому б нам не розглянути питання усиновлення.

– З якого це дива, люба?

– Я не можу не думати про дiвчинку, яку знайшли в кабiнетi мого батька тiеi ночi, коли вiн помер, – Емма не могла наважитися промовити слово «вбили», – i ймовiрнiсть того, що вона могла виявитися його дитиною.

– Але доказiв цього не iснуе. І в будь-якому разi я не впевнений, чи можна дiзнатися, де вона перебувае пiсля тих подiй.

– Я хотiла порадитися з вiдомим автором детективiв i просити в нього поради.