Могутніше за меч

 – Я був певен, що бачив, як той виродок метушився iще на Фоллс-роуд. Вiн зайшов у каюту сiм-нуль-шiсть.

– Гартлi, – наказав полковник, прямуючи коридором, – ви з Кренном стежте за Догертi. Переконайтесь, щоб вiн не вийшов iз каюти. Якщо спробуе зробити це, заарештуйте його.

Полковник грюкнув у дверi каюти сiмсот сорок два. Сержанту Робертсу двiчi повторювати не треба було. Вiн вiдчинив дверi за лiченi секунди й привiтав полковника Скотта-Гопкiнса з добрим ранком, нiби командир регулярно будив його посеред ночi, одягнений у пiжаму.

– Прихопи свiй набiр iнструментiв, Робертсе, i йди за мною. Важлива кожна хвилина, – сказав полковник дорогою.

Робертс наздогнав свого командира аж через три сходовi клiтки. Коли вони дiйшли до коридора першого класу, Робертс уже знав, якi саме його навички потрiбнi полковнику. Вiн зайшов до каюти голови правлiння, уважно оглянув вазу i покружляв навколо неi.

– Якщо це бомба, – сказав вiн нарештi, – то велика. Не можу навiть уявити кiлькiсть життiв, якi обiрвуться, якщо ми не знешкодимо це дрантя.

– А ви можете це зробити? – поцiкавився капiтан, його голос звучав напрочуд спокiйно. – Бо моя найперша вiдповiдальнiсть – життя моiх пасажирiв. Менi не потрiбно, щоб цей рейс порiвнювали з iншою катастрофiчною прем’ерною мандрiвкою.

– Не зможу нiчого вдiяти, поки не знайду пульт керування. Вiн мае бути десь на кораблi, – сказав Робертс, – ймовiрно, зовсiм поруч.

– У каютi його вельможностi, така моя ставка, – сказав полковник, – адже тепер ми знаемо, що ii займав бойовик ІРА на iм’я Лаям Догертi.

– Хтось знае, в якiй каютi вiн перебував? – запитав капiтан.

– Номер три, – пiдказав Гаррi, згадуючи стариганя, який занадто швидко пересувався. – Просто по коридору.

Капiтан i сержант вибiгли з кiмнати в коридор, за ними подалися Скотт-Гопкiнс, Гаррi та Джайлз. Капiтан вiдчинив дверi каюти за допомогою унiверсального ключа й вiдступив убiк, щоб пропустити Робертса. Сержант хутко пiдiйшов до великоi валiзи, що стояла посеред кiмнати.

– Боже, це мае вибухнути за вiсiм хвилин i тридцять дев’ять секунд.

– А чи не можна просто висмикнути один iз них? – запитав капiтан Тернбулл, вказуючи на безлiч рiзнокольорових дротiв.

– Можна, але який iз них, – видихнув Робертс, не дивлячись на капiтана, й спробував роздiлити червоний, чорний, синiй i жовтий дроти. – Я мав справу з такими пристроями ранiше.