Могутніше за меч

Себ хотiв повiдомити про цю проблему Седрика, але мати його вiдрадила, сказавши, що Слоун про це обов’язково дiзнаеться i все стане iще гiрше.

– У будь-якому разi, – додала Емма, – доведеться навчитися мiцно стояти на своiх ногах, а не сподiватися, що Седрик рятуватиме тебе кожного разу, коли виникнуть якiсь клопоти.

– Це все дуже добре, – сказав Себ, – але що менi робити?

– Просто сумлiнно виконуй своi обов’язки, – порадила Емма. – Щоб Седрика це задовольняло.

– Я так i роблю, – пручався Себ. – Але чому Слоун так ставиться до мене?

– Можу пояснити це одним словом, – сказала Емма.

 – Заздрiсть. І тобi краще звикнути до цього, якщо сподiваешся й надалi дертися нагору кар’ерною драбиною.

– Але я зроду не мав таких проблем, коли працював у пана Гардкасла.

– Звiсно, не мав, адже Седрик нiколи не бачив у тобi загрозу.

– Слоун думае, що я йому загрожую?

– Атож. Вiн припускае, що ти цiлиш на його мiсце, i це змушуе його ще бiльше таiтися, вiн нервуе, стае параноiком, називай це як заманеться.

Тож скористайся однiею з улюблених порад Деса Меллора: просто подбай про свiй тил.

* * *

Коли Себ того дня з’явився у кабiнетi Слоуна, його начальник одразу ж перейшов до справи, й здавалося, що йому не заважае, що секретарка прислухаеться до кожного його слова.

– Оскiльки вас не було на мiсцi, коли я прийшов сьогоднi вранцi, припускаю, що ви, мабуть, вiдвiдували клiента.

– Нi, я був у американському посольствi в особистiй справi.

Це змусило Слоуна на мить замовкнути.

– В майбутньому, коли будете займатися особистими справами, робiть це у вiльний вiд роботи час. У нас тут банк, а не якийсь клуб.

Себ стиснув зуби.

– Я пам’ятатиму про це, Едрiене.

– Менi б хотiлося, щоб у робочий час мене називали паном Слоуном.

– Іще щось… пане Слоун? – поцiкавився Себ.

– Нi, поки що нi, але прагну побачити ваш щомiсячний звiт на моему столi до кiнця дня.

Себ повернувся до свого кабiнету, радiючи, що випередив забаганки Слоуна, пiдготувавши свiй щомiсячний звiт ще у вихiднi.

Показники знову покращуються, вже десятий мiсяць поспiль, хоча нещодавно Себ зрозумiв, що Слоун привласнюе собi його результати.

Якщо Слоун сподiвався, що його тактика врештi-решт виведе Себа iз рiвноваги, навiть змусить його звiльнитися – не вийде. Поки Седрик був головою банку, Себ знав, що мiцно закрiпився на своiй посадi, й, поки вiн виконуе свою роботу добре, можна не боятися Слоуна, позаяк голова добре вмiе читати мiж рядками.