Могутніше за меч

– Тiльки-но iншi пасажири дiзнаються, що все, що iм потрiбно зробити, – це написати скаргу, щоб отримати безкоштовну поiздку, бiльшiсть iз них одразу помчить до своiх кают за авторучкою та папером.

– Можливо, не всi думають так, як ви, – втрутився адмiрал.

– Саме тому я i входжу до ради директорiв, – вiдрубав Бiнгем, не поступаючись.

– Ви сказали, панi голово, що всi, окрiм одного пасажира, вдовольнилися пропозицiею безкоштовноi поiздки, – нагадав Джим Ноулс.

– Так, – пiдтвердила Емма. – На жаль, один американський пасажир погрожуе подати позов на компанiю.

І тут усi члени ради заговорили водночас.

Емма чекала, поки вони вгамуються.

– У мене призначена зустрiч iз цим паном, – звiрилася вона з паперами, – Гейденом Ранкiном о дванадцятiй.

– Скiльки ще американцiв е на борту? – поцiкавився Бiнгем.

– Близько сотнi. А чому ви питаете, Бобе?

– Будемо сподiватися, що небагато хто з них е юристами, якi намовляють позиватися потенцiйних клiентiв, iнакше ми зав’язнемо в судах на всю решту нашого життя.

Нервовий вихор промайнув за столом.

– Просто запевнiть мене, Еммо, що пан Ранкiн не адвокат.

– Гiрше, – сказала вона. – Вiн полiтик. Депутат конгресу вiд штату Луiзiана.

– Ще один хробак, який iз задоволенням опинився б у дiжцi зi свiжими яблуками, – зiтхнув Доббс, член правлiння, який рiдко оприлюднював свою думку.

– Я вас не розумiю, друзяко, – озвався Клайв Енскотт з iншого боку столу.

– Це мiсцевий полiтик, який, либонь, вирiшив, що отримав нагоду зробити собi iм’я.

– Саме цього нам бракувало, – зауважив Ноулс.

Директори помовчали якийсь час, поки Боб Бiнгем нарештi не сказав:

– Нам доведеться його вбити. Питання лише в тому, хто натисне на гачок.

– Я можу це зробити, – зголосився Джайлз, – оскiльки я единий чужий хробак у дiжцi.

Доббс виглядав збентеженим.

– Я спробую перетнутися з ним, перш нiж вiн зустрiнеться з вами, панi голово, й тодi побачимо, чи зможу я чимось зарадити.

– Дякую, Джайлзе, – сказала Емма, котра ще не звикла до того, щоб ii брат звертався до неi так офiцiйно.

– Якоi шкоди зазнав корабель у результатi вибуху? – запитав Пiтер Мейнард, який досi мовчав.

Усi погляди звернулися до того кiнця столу, де сидiв капiтан Тернбулл.

– Не так сильно, як я боявся попервах, – вiдповiв капiтан, пiдводячись зi свого мiсця.