Лише час підкаже

Пiсля того як повертався додому на чай увечерi, Гаррi студiював за кухонним столом кiлька годин перед сном, боячись повернення свого дядька не менше, нiж Фiшера у перший тиждень перебування у школi Святого Беди. Але принаймнi Фiшер вiдбув до гiмназii в Колстонi, тому Гаррi вирiшив, що iхнi шляхи бiльше вже нiколи не перетнуться.

* * *

Гаррi з нетерпiнням чекав свого останнього року в школi Святого Беди, хоча й не сумнiвався в тому, що його життя вiдчутно змiниться, якщо його шляхи з друзями розiйдуться: Джайлз не знав, куди пiде, а Дiкiнс намiрявся вступити до Бристольськоi гiмназii, а якщо вiн не зможе отримати стипендiю цього начального закладу, то, цiлком iмовiрно, повернеться до Меррiвудськоi початковоi школи, а потiм, коли йому виповниться чотирнадцять, кине школу i вирушить шукати собi роботу.

Хлопець намагався не думати про наслiдки такоi невдачi, незважаючи на те, що Стен нiколи не пропускав нагоди нагадати йому, що вiн завжди зможе знайти роботу в доках.

– Хлопцевi взагалi не варто було дозволяти iхати до цiеi престижноi школи, – регулярно розпатякував вiн Мейзi, коли та ставила перед ним миску з кашею.

 – Пiсля неi вiн занадто високоi думки про себе, – додавав вiн, нiби Гаррi не було поряд.

Гаррi вважав, що Фiшер iз радiстю погодився б iз цiею думкою, але вiн уже давно дiйшов висновку, що дядько Стен i Фiшер мали мiж собою багато спiльного.

– Але ж Гаррi мае отримати шанс покращити свое життя? – заперечила Мейзi.

– Задля чого? – не вгавав Стен.

 – Якщо доки достатньо хорошi для мене i його старого, то чому вони недостатньо хорошi для нього? – резюмував вiн iз упевненiстю, що не передбачала аргументiв проти.

– Можливо, хлопчик розумнiший за нас обох, – зауважила Мейзi.

Це на якийсь час заспокоiло Стена, але пiсля черговоi ложки кашi вiн заявив:

– Залежить вiд того, що розумiти пiд словом «розумний». Бо е розумнi, а е мудрi.

Вiн набрав iще одну ложку, але нiчого бiльше не додав до цього глибокого твердження.

Гаррi розрiзав шматочок тосту на чотири частини, коли слухав, як дядько грае ту ж саму платiвку знову й знову щоранку. Вiн зроду не захищав себе, позаяк було очевидно: Стен уже все вирiшив щодо майбутнього Гаррi, нiщо не зможе змiнити його рiшення. Стен не усвiдомлював, що його постiйнi допiкання лише надихали Гаррi працювати ще стараннiше.

– Не можна сидiти тут весь день, – наприкiнцi коментував Стен, особливо коли вiдчував, що втрачае аргументацiю.